1 2 3 4 

3. Господарський занепад Черкащан.

Як би там не було, але на звітно-виборних зборах 1997 року незапе­речного лідера села Івана Тара­на того разу не обрали головою правління КСП. Для нього це теж стало повною несподіван­кою. Кажуть, Іван Олексійович навіть відмовився, щоб його після зборів відвезли додому на службовому автомобілі. Встав із-за столу і пішов пішки у сусід­ню Мокрівку, де живе й нині. Те­пер до нього, ніби спокутуючи свій нерозумний вчинок, і досі часто навідуються селяни з довколишніх хуторів. У цьому році, вітаючи Івана Олексійови­ча із 70-річчям, згадували його толерантність і господарську мудрість.

Його наступника се­лянське віче так само від­правило у відставку через два роки, коли господарство почало валитися на очах. На виборах із кількох кандидатур перевагу віддали Віталію Пирковському.

Після Президентського указу КСП ім. Кірова реформували в однойменне сільгосптовариство, яке ставши правонаступ­ником попереднього господарс­тва, успадкувало і понад півто­ра мільйона його боргів. Значною мірою через такі борги уже через рік після ре­формування третина новостворених в області сільгосппідпри­ємств збанкрутіла. Черкащанське СТОВ ім. Кірова, маючи добротну матеріальну базу, ще трималося, хоча й накопичува­ло заборгованість по зарплаті своїм працівникам. Але це та­кож було повсюдним явищем. Переважна більшість госпо­дарств вирішувала цю пробле­му за рахунок скорочення гро­мадського поголів'я. А в Черка­щанах у той період навіть збіль­шили на три десятки голів дійне стадо.

Віталій Пирковський сподівався, що нестачу обі­гових коштів компенсує лише збільшення молочної продукції, а в самому виробництві головну ставку зробив на зміцнення трудової дис­ципліни та економії витрат. Але останнє викликало у час­тини працівників невдоволення, Люди не сприймали полі­тики затягування пасків. До різ­них інстанцій пішли скарги.

У 2001 році, за словами Віта­лія Пирковського, господарство мало реальні можливості всі свої проблеми вирішити самос­тійно. Але його вик­ликали в райдержадміністрацію і сказали, що у нас є спонсор -столична фірма "Шелтон", по­знайомили з представником.

Так у Черкащанах паралель­но з TOB ім. Кірова виникло ще одне господарство - ДП "Украгропродукт" TOB "Шелтон".

"Шелтонці", як тепер назива­ють у селі колишніх інвесторів, попрацювали недовго і зникли, їхнє підприємство визнали бан­крутом. Його виконавчий дирек­тор тим часом створює нове ПОСП "Черкащанське". Об'єкти соціальної сфери села у цей час стають бездоглядними, бо разом із "шелтонцями" зникла і вся документація колишнього колгоспу. Сільська рада, не прийнявши їх на баланс, з бай­дужістю спостерігала, як доб­ротні будівлі поступово пере­творюються на руїни. Розтяли їх не чужі злодії, а самі ж черка­щани... Не знайшлося господаря.

Бібліотеку її завідуюча Світ­лана Челембієнко врятувала, перебравшись у приміщення колишньої швейної майстерні. Спочатку, коли ще керували "шелтонці", розповідали селя­ни, за одну ніч невідомі вивезли звідти все виробниче устатку­вання. Цей факт навіть не роз­слідували. Далі й саме примі­щення потрощили. Завідуюча бібліотекою з чоловіком відно­вили його за власні кошти. Сільрада не виділила ні ко­пійки з місцевого бюджету - каже Світла­на Андріївна, - пояснюють, що немає грошей. Навіть районну газету передплатити не виділя­ють коштів, не кажучи про іншу періодику. З передплатою виручили керів­ники Великобагачанського ком­бікормового заводу, які тепер взяли у селян землю в оренду.

Це новий інвестор, який прийшов у Черкащани - попереднє госпо­дарство ПОСП "Черкащанське" теж визнано банкрутом.

1 2 3 4