Серед видатних мешканців Черкащан згадаємо будівничого місцевої церкви Петра та Павла – Курячого Мину Онисимовича. Народився він 1885 року у родині Курячих Ониська і Ганни. Батьки мали трьох синів: Арсентія, Прокопа, Мину, та троє дочок: Оришку, Харитину і Саньку. Діти виростали у суворій дисципліні та праці. Підрісши, Мина Онисимович опанував столярне ремесло, та так вдало, що люди раділи кожному його новому виробу.

Він робив ложки і ополонники, ночовки для борошна, діжки, а скрині робив прекрасні і без жодного цвяха. І коли люди вирішили відбудувати спалену у роки Громадянської війни церкву, то звернулись саме до нього. Адже це був козак відомий не лише майстерністю у столярному ремеслі та в любові до стогого порядку, але і яскравий керівник церковного хору. Він сам мав прекрасний голос, дуже любив спів (співав як соловей), але й був дуже вимогливим до своїх підопічних регентом... Славився також своєю побожністю -практично щовечора у хаті, в присутності усіх домашніх читалася Бібіля, велися побожні розмови.

Отож, він очолив будівництво церкви. Будівництво закінчили біля 1925 року. Храм вийшов наскільки гарним, що хоча його незабаром (1934) зруйнували активісти, та люди його пам’ятають і досі. А саме свято Петра і Павла залишається головним святом села.

Був учасником Першої світової війни, яку пройшов до кінця. Саме відтоді пішла гуляти селом історія про те, як його скинув кінь (він, як і багато інших мешканців Комишнянської околиці, служив у кінноті). То він погнався за конем що скакав, наздогнав його і вискочив у сідло! Тож його енергія і швидкість стали притчею поміж односельців.

Колективізацію сприйняв, як «чуму, яку треба було пережити». Дуже важко було його односельцям втрачати своє майно, що набувалося роками - великою працею і бережливістю.

Помер Мина Онисимович у 1970 році. Сталось це зовсім несподівано для усіх, бо він до останніх днів зберігав не лише ясний розум, але й фізичну активність, нетерпимість до лінощів та інших негативних проявів.