Зуївці

Тимофій Макарович Устименко

(1864 - після 1913)

Знаний педагог, фольклорист, краєзнавець. Народився близько 1864 років селян­ській родині. Освіту здобув у Миргородському повітовому училищі (закінчив його 22 червня 1879 року). 1881 ро­ку склав іспит при Педаго­гічній раді цього закладу на звання вчителя початкових шкіл. За політичними погля­дами він був близьким до на­родників, охоче спілкувався з селянами, збирав факти міс­цевої старовини. Через підо­зри з боку поліції змушений був змінювати місце роботи. Із вересня 1881 року працю­вав учителем народних шкіл Миргородського повіту: в Ши­шаках, у Петрівцях (1883), знову в Шишаках (1883), у Зуївцях (1884 - 1896), удру­ге в Петрівцях (1896 – 1897).

За роки вчителювання в Зуївцях Тимофій Макарович написав нарис «Село Зуївці Миргородського повіту Пол­тавської губернії» (1893), який був виданий у Полтаві росій­ською мовою як додаток до звіту Миргородської повітової земської управи 1894 року. 10 липня 1896 року вчитель Т.М.Устименко за самовід­дану працю на ниві народ­ної освіти був нагороджений срібною медаллю з надпи­сом «За усердие». Через хворобу звільнився від служби 1 листопада 1897 року. По­дальша доля педагога нам не відома. Помер він не раніше 1913 року.

Тимофій Макарович був одружений із донькою надвірного радника Олімпіадою Тимофіївною Євстигнеєвою. Вона здобула освіту в Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, з 1886 року працювала помічницею вчителя Зуївської початкової народної школи, була на цій посаді й 1893 року. Відомо, що 1901 року Олімпіада Тимофіївна служила на посаді вчительки Хомутецької народної школи. Подружжя мало донь­ку Тетяну.

Цікавою особистістю був старший брат Тимофія Ма­каровича Архип Макарович Устименко (роки життя близь­ко 1860 - після 1928), житель Миргорода, особистий почес­ний громадянин. Початкову освіту він так само, як і брат, здобував у Миргородському повітовому училищі (1871). Працював бухгалтером Мир­городської повітової земської управи (1884 - 1908), ви­конував обов'язки секрета­ря управи, був завідувачем окладного столу (1897). Його обирали миргородським місь­ким уповноваже­ним, скарбником Миргородсько­го товариства допомоги бідним (1904), чле­ном правління Миргородсько­го товариства взаємного кре­диту (1905 -1906). В 1914 - 1917 роках А.М.Устименко служив директо­ром Миргород­ського міського громадського банку, відкри­того 1 листопада 1912 року.

Архип Макарович, дієвий і всебічно обдарований чо­ловік, був знавцем красного письменства, автором ори­гінальних творів. Він став членом правління Миргород­ського музично-драматичного гуртка (1904), учасником ін­ших аматорських гуртків при Народному Домі, що діяв на правобережжі в Миргороді. За твердженням миргородців, то був «місцевий поет і оригі­нал». Щоправда, його поезії до нашого часу не зберегли­ся. А ось твори його дружини Марфи Аврамівни Устимен­ко, теж миргородської поетеси-аматорки, дійшли до нас. Вона народилася в Мирго­роді (за деякими даними, в селі Біликах) у родині ремісника-каретника, працювала кравчинею. В 1914 - 1915 роках опублікувала кілька ві­ршів у журналі «Рідний край». 1917 року видала в Миргоро­ді, в друкарні Шифри Вульфівни Шик, збірку віршів і байок «Поетичні твори», куди ввійшли її поезії 1900 - 1917 років. Під час Української революції написала вірш «Во­ля», присвячений Тарасові Шевченкові. Померла Марфа Устименко 1922 року. Стосик її непроданих свого часу збі­рок зберігся в миргородців, і на початку 1970-их років їх розшукав миргородський краєзнавець, етнограф і фоль­клорист Іван Гурин.

Ось такий цікавий рід жив у нашому краї. Може, серед миргородських Устименків, які нині живуть у Миргороді чи в районі, є його нащадки?

 Розсоха Людмила. Діячі з роду Устименків.//Прапор перемоги № 39, 28.09.2012р., с.7.