00:17 Граббе Дмитро Михайлович | |
Граббе Дмитро Михайлович (1874-1927) Син полковника Михайла Павловича і Ганни Олександрівни Хомякової, граф, полковник кавалергардського полку, власник маєтку у Грабщині. Православний за віросповіданням. Народився 8 серпня 1874р. у Полтавській губернії. Закінчив Пажеський корпус. На службі з 01.09.1893. Корнет (ст. 12.08.1895), поручик (12.08.1899), штабс-ротмістр (12.08.1903), командував ескадроном 4 роки і 3 місяці, ротмістр (12.08.1907), полковник (22.07.1911). Перебував у розпорядженні Головнокомандуючого військами гвардії і Петербурзького ВО (29.09.1911-21.12.1912). На 01.03.1914 перебував у тому ж чині і полку. Учасник Першої світової війни. Перебував при великому князеві Миколі Михайловичу з 02.05.1916р. Участник Громадянської війни у Збройних силах Півдня Росії. 1. Від першої дружини (Львова Наталія Миколаївна (1877-1898)) у нього була дочка Марія (1897-1952). Вдруге одружився 1901 року, - з Мариною Олександрівною Голенищевою-Кутузовою (1880-1951), яка народила своєму чоловіку п'ятеро дітей: Ольгу (1902), Софію (1903), Олену (1905-1920), Ганну (1909) та Віру (1913-1920). 3. На честь нащадків, граф насадив у Грабщині, неподалік будинку п’ять лип - ті старі дерева збереглися і до сьогодні. Поміщик використовував новітню техніку, - перший у Комишнянській волості трактор «Фордзон» придбав саме він. Про масштаби господарства поміщика свідчить те, що він мав 12 економів у 12 маєтках, розкиданих по усій Україні; та одного управляючого. Для ведення господарства землевласник майже не використовував місцеву робочу силу. На початку ХХ століття, він переводить у Грабщину наймитів із іншого свого маєтку, який знаходився у Берестечку на Волині. Нащадки тих переселенців і досі проживають у Комишні. Їх легко впізнати за нетиповими для нашого краю прізвищами: Лящук, Пилипчук, Килимник, Бешта та ін. Про самого графа відомо, що він був дуже випещений, гарний. Ходив завжди у червоних чоботях. Дуже гарною із себе була також його старша дочка – від першого шлюбу (овдовівши, він одружився вдруге). Сама ж пані (друга жінка) була не дуже показною, рудою і низькою на зріст, зате привітною, любила господарювати. Тому пішов поголос, що граф одружився з нею заради певного матеріального інтересу. Про самого пана Граббе, за його людськими рисами, згадують в цілому добре. Відомо зокрема, що коли забрали до армії його наймита - Бешту Григорія, то пан призначив для його родини допомогу – щомісяця видавали боршно, пшоно, крупи. Він ніколи не сердився, коли бачив дітей у своєму ягіднику, навпаки – розмовляв до них привітно. Його ж старша дочка теж дуже любила простих дівчат, розмовляла запросто, товаришувала з ними. Під час першої більшовицької окупації – в лютому-березні у Комишні було створено раду, активісти якої поділили землю Граббе. Сам граф на той час уже залишив свій маєток. Управляючий графа на прізвище Ласін не встиг утекти і його з дочкою упіймали і убили. Їхня могила і досі збереглась на Грабщині. Граббе в еміграції з 1920, спершу проживав у Югославії, потім у Франції. Член Центральної ради Російської монархічної партії. У 1925 обраний до правління «Русского очага» у Франції. Делегат Російського Зарубіжного зۥїзду в Парижі 1926року. 4. Помер 1 лютого 1927 року в Сен-Клу, під Парижем, похований на місцевому кладовищі. 1. Нагороди:
До нашого часу збереглась легенда про закопану ним у Грабщанському лісі бібліотеку. Джерела: | |
|
Всього коментарів: 0 | |