Щира вдячність за допомогу сайту

Верхня Будаківка

Москаленко Петро Миколайович

Краєзнавець і правозахисник. Автор п'яти книг, поет і перекладач. Регулярний дописувач «Кримської світлиці».

Народився в селі Верхня Будаківка 1941 року, закінчив Остапівську школу 1960р. Навчався у Горлівському державному інституті іноземних мов. Викладав англійську.

Працював прессекретарем Ялтинської групи міжнародної правозахисної організації "Міжнародна Амністія".

Серйозний дослідник історії рідного села та його відомих мешканців (перш за все – родини Петра Малинки). В ході краєзнавчого пошуку 23 жовтня 2012 року відвідав ЗОШ №1 імені Панаса Мирного і провів у Миргороді зустріч із вихованцями пошукового загону «Славія»

Проживає у м. Ялта.

Щиро дякуємо Петру Миколайовичу за його безцінні подарунки нашому сайту:

Фото 1897р. Петро Малинка з видатними діячами Миргородського повіту

Унікальну фотографію з фондів Дніпропетровського історичного музею (зображення уславленого кобзаря Михайла Кравченка у палаці П.О.Малинки), та автограф Д.І.Яворницького з описом вказаної світлини

Петро Малинка з Будаківським управляючим

Будинок Петра Малинки у Будаківці

П.О.Малинка з дружиною на веранді свого дому

 

Москаленко П.М. Вибрані місця із листування академіка Д.І.Яворницького. - Полтава: "Сімон", 2014

 

Дещо з поетичної творчості:

 

Москаленко Петро Миколайович. Вибрані вірші. Ялта, 2014 рік 

Початок  Продовження

 Нізащо

Забрати в українців хочуть все:
Вже забирають й мову.
Закон той мовний – що він нам несе?
Загарбників лукавих змову.
Бо що очікувать услід за ним?
Державну другу – з нею «краще».
Скажу на це запроданцям отим:
Не мрійте, не погодимось нізащо!

Пам’ять
 (Біля меморіалу жертвам Голодомору в Києві)

Чи нам залишилось одне -

 Обнятися з лелеками і плакать?

Оксана Пахльовська

 

Згадались тут Оксанині слова,
А пам’ять далі, далі повела…
Невже такі ми зроду безпорадні,
Що відсіч не дамо підступній зраді?
Іде орда по рідній нам землі,
Ховаються обличчя за щитами.
І що їм наші болі і жалі,
Що поле з дерев’яними хрестами?
Тут рвуться із неволі журавлі,
І дівчинка завмерла з колосками…
Вже коні зайд п’ють воду із Дніпра,
В Криму шанують Катерину і Петра…