1 2 3 4 

2. Розвиток Черкащан у 60-70 роках ХХст.

Міс­цеве господарство раніше вва­жалося одним із найбагатших в області. Чого тут тільки не було! І розпочався цей розквіт із діяльності голови колгоспу Івана Стефановича Бутенка, який керував у першій половині 60-х років.

Під керівництвом  Івана Олексі­йовича Тарана, який очолював черкащанський колгосп майже три десятиліття, селяни збуду­вали вівцекомплекс більш ніж на 12 тисяч овець. Тут самі вичи­няли шкіри, зі смушків у власній швейній майстерні шили мод­ний одяг, шапки з чорнобурок і песців, яких теж розводили на своїй звірофермі. Дійне стадо нараховувало понад 500 корів, у господарстві не вистачало са­раїв, щоб розмістити щорічний приплід ВРХ. Були також коні, гуси, кури...

Славились Черкащани також своєю пасікою.

Різноманітної техні­ки мали достатньо. І від цього отримували чималі доходи. То­му за кошти господарства ство­рили добротну соціально-куль­турну сферу, одними з перших у регіоні газифікували село. При­чому, щоб взагалі викреслити згадку про так звану безперспективність малих сіл, прокла­дали газопроводи навіть у від­далені хутори, де мешкало по півтора-два десятки сімей. Лю­ди жили вірою у краще майбут­нє. І намагалися створити його своєю працею, запроваджуючи все найкраще.

Якщо збудували Будинок культури, то з такою акустикою, що навіть артисти обласної фі­лармонії після виступів у Черка­щанах не приховували свого захоплення.

Коли спорудили спортзал - черкащанська молодь не тільки грала у футбол, во­лейбол, теніс та інші масові ви­ди спорту, тут займалися також греблею на байдарках і каное, відвідували секцію спортивної боротьби.

Вечорами у клубі завжди бу­ло багато людей, навіть тісно. Сюди йшли і старі, й молоді. Одні грали у більярд, інші - в доміно. Багато селян допізна засиджувалися у читальному залі бібліотеки. В художній са­модіяльності брало участь май­же півсела дорослого населен­ня, не кажучи про школярів. У сільському дитсадку, турбую­чись про малечу, зробили на­віть підлогу з підігрівом.

1970р. в Черкащанах було споруджено обе­ліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули на фронтах Другої світової війни, три надгроб­ки на могилах радянських воїнів, полеглих при обороні села (1941), пам'ятник С. М. Кірову (1965).

1 2 3 4