Комишня

Криворучко Олександр Семенович

(1919 - 2006)

Кавалер ордена Вітчизняної війни, - засновник місцевого краєзнавчого музею, був в'язнем концентраційних таборів, автор циклу віршів про війну.

Його донька - Круглікова Олександра Олександрівна - яскрава поетка - член спілки письменників України, здібна художниця.

Народився 9 липня 1919 р. в Попівці Миргородського району. Дитинство і перші роки навчання пройшли у рідному селі. Далі життя повело до Одеси.

Закінчив Глобинську школу (1937р.), Одеський державний учительський інститут (1940р). Потім повернувся додому і продовжив навчання в Полтавському педагогічному інституті, який закінчив 1961р.

Працював вчителем історії і географії у селі Широке Скадовського р-ну, Херсонської обл. – 1940р. 

Мобілізований Ворошилівським райвійськкоматом м. Одеса – 1940р.

Стрілець 944 окремого батальйону зв’язку – до серпня 1941р. Попав у полон 25 серпня 1941р. Повторно був призваний 62 Збірно-пересильним пунктом  у жовтні 1944р. – в склад 3-го Українського фронту.

Демобілізований в листопаді 1945р. в званні – рядовий.

Нагороджений: медаль «За Перемогу» - 1958р., орден Вітчизняної війни – 1985р.

Після війни працював учителем у Комишнянській середній школі (1946-1979рр.)

Одружився 1947р.: доньки: Круглікова Олександра – 1948р.н., Вдовіна Лідія – 1951р.н., - працює на пошті; Зінкева Таїсія – 1961р.н.

Засновник музею. Член ради ветеранів. 

Друкуватися почав ще у армійській газеті "За Родину". У повоєнний час розміщував свої твори у миргородській районній газеті "Прапор перемоги", "Сельские вести", у збірнику "За колючою проволокою". Писав російською мовою.  Поезії: "Лермонтов на Кавказе", "Бессмертие", "Свежий ветер", "Детство", "Октябрьское" та ін. Створив цикл віршів, які було опубліковано у виданні «Молода Гвардія».

Проживав у Комишні по вул. Леніна 117

Розповідь

Табірний збір 4-х бат за 7 км від кордону (дивилися кіно до 2.00., а о 4.00. німецькі гармати почали обстріл - бачив, як вибухом рознесло гаубвахту.

Відступ на Кобрін (казарми розбиті) – це за 45км від Бреста. Відступав у складі 3-А. Бачив, як солдат підбив штурмовик з рушниці!)

Нальоти німецьких літаків – розбили батальйон - нарвались в селі на німців і попали в полон.

Табір (Пружани) – «Береза Картузька» (годували 1 раз на день – суп). У Польші – 307-й табір (польовий) - убивали, хто підніметься!! – лежати!

Табір 6-Б (в Німеччині) – 1941 – 1943рр.

Двічі погрожували розстрілом: думали що комісар чи єврей, - солдат-гітлерівець відмовився стріляти! Тоді Олександра Семеновича ударили по голові, від чого він оглох. 

Одного разу ми відмовились від супу, - німці провели децимацію.

Французи отримували з дому посилки – шоколад, - ділилися з нашими. Одного разу була бійка: англійці, обурені ставленням німців до радянських полонених на спільних роботах!! Перекидали через огорожу харч – німці розстріляли трьох!!

Жінка кидає хліб – стріляють. Люди б’ються в грязюці!

м.Тремс (Австрія) – тікав за допомогою словацьких комуністів (4дні тікав, переплив через річку Мораву). Знову потрапив до своїх.

Далі були перевірки контрозвідки – нічні допити, возили в авто – у Чехію?. Один каже: «розстріляти!!».

Далі довелось Олександру Семеновичу пройти фронтовими дорогами Чехословаччину, Австрію, Угорщину.

Ще в полоні він почав писати вірші. 

Сквозь фронт, сквозь тысячу смертей.

Сквозь Дантов ад концлагерей

Сквозь море крови, горе, слез

Я образ родины пронес

Как путеводная звезда

Сиял он предо мной всегда.

О.С.Криворучко