Миргородщина у творах Миколи Гоголя
Якщо ім'я великої людини пов'язане ... з якою-небудь безпросвітною глухоманню - назва цього ... кутка стає історичною. Такими історичними куточками в Полтавській губернії є Миргород і Сорочинці. При назві їх перед очима постає образ автора «Сорочинського ярмарку» і «Сварки Івана Івановича з Іваном Никифоровичем». Ці слова взяті з статті «Пам'ятник Гоголю в Сорочинцях», надрукованій у журналі «Нива» № 41 за 1911р.
Сорочинці не лише місце народження М.Гоголя. Містечко стало і місцем подій його повісті «Сорочинський ярмарок», в якій з геніальною простотою описана краса рідної природи.
На початку 1832 р. вийшла друга книга «Вечорів на хуторі біля Диканьки». А на сторінках повісті «Ніч перед Різдвом», яка відкриває книгу, знову різнобарвною веселкою розквітло життя нашої Полтавщини. Зразки народного побуту, хитрувато-добродушні постаті героїв твору сприймаються легко і сильно. Бачимо ми їх земними, повсякденними. Таким перед нами постає сорочинський засідатель, який знає скільки в якої баби свиня поросят приводить і скільки в сундуку полотна лежить, а миргородські дрібні чиновники, які «в люди лізуть», та й інші герої славної повісті списані з життя реального.
В кінці 1832 р. він приїздить на Полтавщину-батьківський дім, рідна Миргородщина.
Письменник почав працювати над історією України і новим романом з історії краю під назвою «Гетьман». Події, описані в романі, відбуваються на Миргородщині і беруть свій початок у Комишні. А одним з героїв твору є полковник миргородський - Глечик. На жаль, роман не був завершений.
Ім'ям «Миргород» М.Гоголь назвав цілу збірку своїх творів. Збірка «Миргород» (1835) починається повістю «Старосвітські поміщики», яка написана, як стверджують гоголезнавці, на основі сімейних переказів про життя дідуся і бабусі письменника - Афанасія Дем'яновича і Тетяни Семенівни Гоголів-Яновських, які в кінці XVIII ст. жили в м. Миргороді.
В «Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» письменник не лише виводить образи мешканців міста, але й створив яскравий образ цього міста:
«Чудный город Миргород! Каких в нем нет строений! И под соломенною, и под очеретяной, даже под деревянною крышею; направо улица, налево улица. Везде прекрасный плетень.
...Плетень всегда убран предметами, которые делают его еще более живописным: или напяленною плахтою, или сорочкою, или шароварами. В Миргороде нет ни воровства, ни мошенничества, и потому каждый вешает, что ему вздумается».
Одним з найкращих творів збірки - це повість «Тарас Бульба».
Звертаючись до історії українського народу, письменник знайшов в ній справжні зразки людської поведінки, високе почуття патріотизму, прояв безмежної мужності і волі. Миргородським Іванам Івановичам та Іванам Никифоровичам М.Гоголь протиставив величні, героїчні характери повісті «Тарас Бульба», створених на матеріалах з історії рідної землі. Головний герой повісті - свободолюбивий, суворий і гордий козацький полковник Тарас Бульба, борець за свободу свого народу мав свого прототипа, як стверджує народна легенда, в особі полковника миргородського козацького полку Матвія Гладкого.
В 1836 р. Гоголь пише комедію «Ревізор». І знову події, персонажі комедії тісно пов'язані з життям рідної Миргородщини.
Коли В.Гіляровський запитав Ольгу Захарівну Корольову (жительку В.Сорочинець, сучасницю М.Гоголя), чи любили тут (на Миргородщині) Гоголя після того, як його твори вийшли в світ, вона відповіла: «Далеко не всі. Хто потрапив під перо, ті не любили. Ой, як не любили! Особливо миргородські чиновники ненавиділи: адже весь «Ревізор» з них списаний. І двох вона особисто знала. Городничий списаний з миргородського городничого Носенка, а поштмейстера - з поштмейстера Мамчича!»
Деякі події з життя поміщиків та й образи самих поміщиків Миргородщини описані письменником у його знаменитій поемі «Мертві душі». Кілька глав поеми він написав у Василівці.
Останній раз М.Гоголь приїздив додому в 1851 p., а 4 березня 1852 р. його не стало, - відійшов у вічність. Земне життя його закінчилося. Помер у Москві, там і похований.
Починається безсмертя. Пам'ять великого письменника вшановував весь світ. Гоголівщина - Миргородщина також увінчала вінком слави свого великого земляка.
В 1861 р. в нашому місті відкрита перша публічна бібліотека, якій присвоїли ім'я М.Гоголя.
В 1879 р. (на 70-і роковини з дня народження письменника) було поставлене питання про будівництво в Миргороді художньо-промислової школи пам'яті М.В.Гоголя.
В рік 50-х роковин по смерті письменника (1902) через Миргород пройшла залізниця. Цю подію миргородці використати для увічнення пам'яті нашого земляка. І на вокзальному майдані встановили погруддя М.Гоголя. Наступну після Миргорода (в напрямку Полтави) залізничну станцію назвали його іменем. В цьому ж році Миргородська земська управа порушила клопотання перед царським міністром внутрішніх справ про спорудження пам'ятника М.Гоголю і встановлення його на батьківщині письменника в 1909 р. до дня 100-річного ювілею. Пам'ятник був відкритий 28 серпня 1911р. Споруджений він на кошти народу.
До 120-ї річниці з дня народження письменника в Сорочинцях в будиночку, в якому народився М.Гоголь, був відкритий літературно-меморіальний музей. Фашисти в часи окупації сплюндрували його. Після визволення нашого краю від фашистів музей був відбудований. І 14 січня 1951 р. він знову запрацював.
До дня 175-ї річниці народження письменника був відкритий музей-заповідник у колишньому родовому маєтку Гоголів-Яновських - Василівці - Гоголевому.
Центральна вулиця нашого міста здавна називається його іменем.
Нещодавно в Миргороді появився ще один пам'ятник нашому земляку: санаторій «Південний» тепер носить ім'я М.Гоголя.
18 вересня 2008 р. на вулиці Гоголя поряд з колишньою славнозвісною миргородською калюжею відкритий ще один пам'ятник М.В.Гоголю.
«Микола Гоголь прославив Миргород на весь світ і миргородці воздали йому своєю любов'ю і шаною. Та не лише Миргород. Він створив духовний образ України».