Великий хірург О.Т.Богаєвський
Народився Овксентій Богаєвський 1848 року в селі Устивиці колишнього Миргородського повіту. Закінчивши 1874 р. Київський університет, молодий лікар прибув у Миргород. Тут він працював впродовж 10 років. Саме в Миргороді він розпочав свою наукову діяльність. Вже перші роботи, які були пов’язані з лікуванням дифтерії, дістали схвальні відгуки науковців. З 1876 по 1879 рік працював у Комишні. У 1883 році О.Т.Богаєвського запрошують на посаду старшого лікаря Кременчуцької губернської земської лікарні (в Полтавській губернії були 2 губернські земські лікарні - в Полтаві й Кременчуці). Тут він працював упродовж багатьох років. Молодий лікар був енергійним і наполегливим. Невдовзі Кременчуцька лікарня по праву стала важливим центром земської хірургії. Тут проводилися надзвичайно складні операції, на які не наважувалися навіть у деяких університетських клініках. Високим показником лікаря був і такий факт, що він був другим, хто здійснив операцію часткового видалення шлунку, враженого раком.
Наукові інтереси земського хірурга були спрямовані на те, щоб хірургія на периферії розвивалась якомога швидкими темпами, щоб з кожним роком все більше селян мали можливість безкоштовно одержувати хірургічну допомогу.
Високим визнанням його перед медициною є й те, що група учасників XII міжнародного конгресу лікарів, що проходив у Москві 1897 року, відвідала його з метою ближче познайомитися з хірургією і його діяльністю. Нанесли йому візит і учасники VI з'їзду товариства лікарів, що проходив у Києві на честь пам'яті Пирогова. 18 березня 1911 року рада професорів Київського університету за представленням професорів Морозова, Волкова та Павловського присвоїло йому ступінь доктора медицини без захисту дисертації. Це була надзвичайно висока честь. Зазначимо, що з земських хірургів їй був удостоєний лише хірург Кузнецький у 1899 році. Виявом визнання О.Т.Богаєвського було й обрання його товаришем голови (заступником) 1 заїзду російських хірургів, який відбувся 1900 року.
До останніх днів Богаєвський не поривав зв'язків з наукою, досить часто виступав з лекціями й доповідями на з’їздах хірургів, брав активну участь у роботі Кременчуцького товариства лікарів. Він належав до тієї славної плеяди провінційних лікарів, які в тяжких умовах царської Росії робили все можливе для того, щоб хірургія служила інтересам народу. І тому згадка про нього залишиться в пам’яті нащадків.