Головна » 2014 » Жовтень » 30 » Балавенський Федір Петрович
13:33
Балавенський Федір Петрович

Відомі люди Миргорода

Федір Петрович Балавенський

(31 грудня 1864 (12 січня 1865), м. Люботин, тепер Харківської області — 8 листопада 1943, селище Ліанозове, тепер у складі Москви)

Український скульптор.

Закінчив 1896 Київську рисувальну школу М.Мурашка, 1903 — петербурзьку Академію мистецтв.

Викладав у Тбіліському (1905—06) і Київському (1907—22) художніх училищах, у Миргородському художньо-керамічному технікумі (1922—30).

Працював у галузі станкової та монументально-декоративної пластики. В 1910 та 1912 був членом журі конкурсу на проект пам'ятника Шевченкові для Києва; 1911 отримав другу премію на конкурсі проектів пам'ятника Шевченкові. Але царським урядом було заборонено спорудження пам'ятника поетові. 

У 1903 році у Седневі на Чернігівщині Федір Блавенський спорудив скульптурний портрет Тараса Шевченка («Т.Г. Шевченко», гіпс), про який Опанас Сластьон писав: «Проживаючи літо 1903 року у господарстві старовинного маєтку Лизогубів, де колись часто гостював Шевченко, я сфотографував пам’ятник Тарасу Григоровичу, поставлений у тому місці каштанової алеї, де любив ходити замислений Тарас Григорович.»

В 1919 створив пам'ятник-бюст Шевченкові для Києва, який простояв до серпня 1919 і був розбитий денікінцями. Загалом скульпторові належать понад 20 портретів поета («Т.Шевченко», гіпс; «Т.Шевченко», фарфор, обидва — 1903; зберігаються в ДМШ) та ін.

Видатному скульптору присвячено одну з вітрин Музею Однієї Вулиці. До середини 1920-х років Ф. Балавенський мешкав на Андріївському узвозі, 15. В музеї зберігаються скульптурні портрети Т. Шевченка та І. Котляревського, виконані мйстром, його графічні малюнки та особисті речі.

Іван Петрович Кавалерідзе - учень Ф.П.Балавенського 

Після закінчення трьох класів сільської школи Кавалерідзе поїхав до Києва, де навчався в гімназії Валькера, а пізніше - у Київському художньому училищі, в майстерні скульптора Федора Балавенського. До речі, на скульптурне відділення Іван Петрович поступив тому, що плата за навчання там була прийнятною. «Правоученіе - сто рублів! - Я обімлів: А менше? - Менше? Скульптурний відділ - десять рублів!», - Згадував пізніше майстер.

 

 

http://uk.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81:587321

До середини 1920-х років Ф. Балавенський мешкав у Києві на Андріївському узвозі, 15 у замку Річарда Левине серце, в якому проживали українські художники Фотій Красицький, Григорій Дяченко. Федір Блавенський разом зі своїми учнями (серед яких був Іван Кавалерідзе) створив точні копії химер паризького собору Нотр-Дам і встановив їх на терасах і внутрішніх ґвинтових сходах подвір’я замку Річарда. Вони простояли тут аж до 1942 року, до окупації Києва німецькими військами. Відтак химери були вивезені до Німеччини, де їхні сліди загубилися.

Творчість

У розвитку сюжетно-тематичної пластики Балавенського простежуються українські мотиви. Прикладом є два горельєфи на фасаді Бессарабського критого ринку в Києві (1910), побудованого в стилі модерн. До створення горельєфів були залучені учні Ф.Балавенського. У горельєфі «Селянин з волами» (О. Теренець) образу селянина властива щирість і сердечність, характерні для народного світовідчуття і розуміння краси. Горельєф «Молочниця» виконала Т. Руденко. Горельєфи на колишньому прибутковому будинку інженера Ісерліса в Києві на Музейному провулку, 4 (1909 p., архіт. В. Риков) – «Похід Фріни»

У 1913 p. він створив скульптурні композиції на лікарні Марийської громади сестер-жалібниць Червоного хреста в Києві на вул. Саксаганського № 75 (архіт. В. Риков); оздоблення іподрому в Києві на вул. Суворова № 9 (1916 p., архіт. В. Риков).

Працював Ф. П.Балавенський у жанрі портрету і станкової скульптури, виконував монументально-декоративні твори, серед яких: надгробок М. Кропивницького у Харкові (1914 р.), погруддя М.Лисенка.

 

У 1919 р. Ф.П. Балавенський створив пам’ятник-бюст Т. Шевченкові для Києва, який простояв до серпня 1919 року і був розбитий денікінцями. Загалом скульпторові належать понад 20 портретів поета.

http://ua.zaporozhye.org/?p=158

 

 

Пам'ятник княгині Ользі

І.П. Кавалерідзе разом з Ф.П. Балавенським, П.В. Сниткиним та В.Н. Риковим встановили на Михайлівській площі пам‘ятник княгині Ольги.

На постаменті з рожевого граніту, у центрі, розмістили скульптурне зображення княгині; зліва, на підвищенні, знаходився вказуючий на "святі гори київські" апостол Андрій Первозванний, справа на підвищенні сиділи просвітителі слов‘янських народів Кирило та Мефодій. Під статуєю княгині напис: "Сия первая вниде в Царство Небесное от Руси, сию бо хвалят рустие сынове яко начальницу", нижче сусідствувала інша: "Дар Государя Императора городу Киеву. Лето от Р. Х. 1911". І справді, частину грошей на спорудження пам‘ятника виділив Микола ІІ.

Відкриття пам‘ятника відбулось 4 вересня 1911 року. Святкування було досить скромне, адже в одній з київських лікарень вмирав Петро Аркадієвич Столипін (Голова Ради Міністрів, статс-секретар, 2 квітня 1862—5 вересня 1911).

У числі важливіших заходів під час візиту імператора у Київ влітку 1911 року, була участь у відкритті пам‘ятника імператору Олександру ІІ на Царській площі. Мало кому відомо, що ще у травні 1905 року, коли прийняли рішення щодо спорудження пам'ятника царю-визволителю, первісне місце для нього відвели на Михайлівській площі. У жовтні 1905 року Міська Дума віддала перевагу для пам‘ятника Олександра ділянку перед входом до Царського саду, а місце у районі Михайлівської площі залишила вакантним. А у травні 1909 року, за проханням Комітету по спорудженню пам‘ятника Тарасу Шевченку, це місце передали під майбутній пам‘ятник Кобзарю. Того ж року Міністерство Внутрішніх Справ дозволило відкрити підписку на збір грошей, необхідних на побудову пам‘ятника. У найкоротший термін було зібрано 177 тисяч рублів. Незважаючи на це, чотири міжнародних конкурсу мети не досягли, так і не визначивши проект-переможець.

Піклувальник Київської учбової ділянки П.О. Зилів звернувся до генерал-губернатора Ф.Ф. Трепова з пропозицією влаштувати на Михайлівській площі перед будівлею Реального училища пам‘ятник діячу руської історії. Міський голова Дьяків настояв на думці, що "кавалер має звільнити місце для дами". 9 березня 1911 року Військово-Історичне Товариство порушилов "ходатайство о передаче капитала, имеющегося в Санкт-Петербургском комитете на сооружение памятника княгине Ольге Св. в Киевский Комитет, так как по частным сведениям, предполагавшаяся постройка памятника Св. Ольге в г. Пскове не будет осуществлена".

Беручи до уваги, що на спорудження пам‘ятника Шевченку були зібрані чималі гроші, для нього виділили скромне, хоча привабливе місце на Караваєвській (Льва Толстого) площі.

У серпні 1909 року освятили закладку пам‘ятника княгині. Оголосили конкурс. Перший проект-переможець роботи Ф. П. Балавенського з часом відкинули, але Балавенський, все ж таки, став співавтором проекту роботи І. П. Кавалерідзе. Гарний памятник прожив коротесеньке життя.

Із-зі помсти за те, що княгиня зайняла місце поета, на пам‘ятник повісили бирку "жахливого твору". До того ж, діяльність Військово-Історичного Товариства зв‘язали з "чорносотенними кругами". У 1919 році статую княгині скинули з п‘єдесталe. У березні 1923 року зняли статуї апостола та просвітників, у 1926 році демонтували постамент та на його місці розбили невеличкий сквер.

Пам‘ятник відбудували, викопавши з-під клумби на його місці статую княгині, у 1996 році за тими же самими кресленнями, за якими цей пам‘ятник за таких невдалих обставин збудували 1911 року. Частину оригінальної скульптури зараз можна побачити у сквері на Андріївському узвозі біля музею скульптора Кавалерідзе.

http://www.oldkyiv.org.ua/data/st_olga_mnmnt.php?lang=ua

Переглядів: 402 | Додав: Yarko | Теги: Балавенський Федір Петрович, викладач Миргородського художньо-ке, Кавалерідзе | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: