Капніст Іван Васильович

Губернський маршал (27 вересня 1829 - 3 квітня 1842). Сенатор і таємний радник. 

Іван Капніст - син поета Василя Капніста. 

Народився у 1795 р. У 1814 р вступив на службу в міністерство юстиції, де пробув три роки і потім визначився в штат канцелярії петербурзького військового округу, але, пробувши тут два роки, залишив службу по хворобі.

Під час служби в міністерстві юстиції був відряджений для занять до сенатора Болотникова, ревізувати, за височайшим повелінням, Київську губернію.

У 1826 році був обраний Миргородським предводителем, а через три роки губернським. У 1835 році, призначений камергером за труди, надані при розпорядженнях про забезпечення продовольством Полтавської губернії з нагоди колишнього неврожаю. Був почесним попечителем полтавській гімназії. Губернським предводителем був п`ять триріччь, коли був призначений Смоленським, а потім Московським губернатором. Помер у званні сенатора в 1860р. Дворянство дуже радо вшановувало його при від'їзді з Полтави до Смоленська.

В.о. предводителя А.В. Попов (син В.С. Попова, відомого діяча при Катерині II, Павла I, секретаря Потьомкіна) у промові своїй охарактеризував його, як симпатичного діяча (Двір. арх. 1635. № 39. Про нього див. Передмову графині І. П. Капніст, написане до виданим нею творам свого батька П. І. Капніста, де наведено багато даних для характеристики І. В. Капніста, прихильність до нього Імператора Миколи I і т .п.).

Зберігся вірш, присвячений І.В. Капністу "Прощанье з І.В. Капністом", що належить перу Курилова (імовірно -  поміщика Роменського повіту).

Другое поприще Царь правды указал
Тебе Вождю дворян Полтавы нашей
И голос истины расскажет
Как ты умом и сердцем увлекал.
Ты украшал собою пост высокий
Твой след твое былое начертал
Красноречиво и глубоко.
Достойный, незабвенный муж!
Ты чувство зрел при нашем разлученьи
И неподкупный жар признательности душ
И мирные благословенья.
Пред тобой слились желания сердец
В один поток гармонией прекрасной,
И ты оставил нас — как день весенний, ясный
Как лучший гражданин и смертных образец.
Здесь будут памятны твои последние слова
В них сила молнией текла в разливе чистом
Их врезала в свою скрижаль молва
И мы не раз вздохнем утративши Капниста
Прости же, друг — любимец края.

С тобой разлука нам тяжка
Но пусть звезда твоя горит не угасая.
И шлет приветный луч к Полтаве издалека,
Минувшего картину освещая
А этот край тебя умевши разгадать
Так будет долго отзываться:
Капниста надо иль не знать
Иль вечно с ним не расставаться.

Після від'їзду Капніста в Смоленськ, виконував посаду губернського предводителя з 3 квітня 1842 по 16 листопада 1844 А. В. Попов.

http://histpol.pl.ua/ru/kultura/pechatnye-izdaniya/knigi?id=3874