Халхін-Гол: миргородський слід

(Перебіг бою у біографіях земляків)

75 років тому закінчилась Друга російсько-японська війна. У Країні вранішнього сонця так прийнято називати  бойові дії 1939 року на берегах річки Халхін-Гол. Далекий відгомін збройного протистояння на монгольському кордоні сьогодні досягає нашого краю. Тому давайте згадаємо про миргородців, які брали участь у тих подіях і загинули за багато тисяч кілометрів від України.

Книга Пам’яті України фіксує імена 631 загиблих у боях на Халхін-Голі наших співвітчизників. Серед них мешканців полтавщини порівняно мало – 20 чоловік (3.2 % від числа загиблих), з них миргородців – 5 чол. (0.8 %): троє з самого Миргорода і ще двоє з району.

Відразу кидається в очі те, що всі вони проходили службу у одному підрозділі - 149 мотострілецькому полку 36 мотострілецької дивізії. Це не збіг обставин. Просто на той час Червона армія комплектувалась за територіальним принципом, при якому земляки служили разом. Саме важкі втрати під час боїв на Халхін-Голі виявили незадовільну боєздатність таких підрозділів, і тому вже до кінця 1939 року було повністю впроваджено екстериторіальний принцип комплектування.

Все розпочалось із прикордонної сутички 11 травня 1939р. Далі відбувалась ескалація конфлікту.

Першим серед миргородців загинув уродженець Шахворостівки, курсант Назаренко Василь Васильович 1918 р.н. Сталося це 7 серпня 1939р., коли 149-й полк разом з іншими підрозділами чотирьох дивізій форсував річку Халхін-Гол. Водна перешкода мала двохметрову глибину і дуже заболочені береги, тому стала місцем, де полк зазнав важких втрат. Але війська оволоділи долиною річки і просунулись на її східний берег на 3 км. При цьому їм довелося витримувати жорстокі удари японців, які намагались недопустити переправи головних сил противника. Саме під час боїв за утримання плацдарму - 18 серпня 1939р., загинув мешканець Миргорода 1916 р.н., курсант Гармашов Борис Григорович.

До ранку 20 серпня ударне угрупування повністю переправилось на правий берег. На той час наступаючим удалось забезпечивши собі значну перевагу: 35 батальйонів піхоти проти 25 японських, 502 гармати проти 277, 498 танків проти 120 і 581 літак проти 450. Але головну перевагу забезпечувало регулярне підвезення боєприпасів та військового спорядження, - японська комунікаційна лінія проходила через пустельні райони і не забезпечувала потреб армії.

20 серпня Червона армія перейшла у наступ по всьому фронту битви.  Перед 36-ю дивізією було поставлено завдання скувати сили противника, щоб забезпечити можливість фланговим групам здійснити оточення ворожих сил. «Наш» 149-й мотострілецький полк повинен був оволодіти висотою Ремізова. Підтримку йому надавали 185-й артилерійський полк і танковий батальйон дивізії.

21 серпня 1939р., у боях за вказану висоту загинули наші земляки, уродженці Миргорода: червоноармієць Вітушка Микола Давидович 1918р.н., курсант Гармашин Михайло Якович, та курсант Назаренко Іван Трифонович 1918 р.н.

23 серпня японське угрупування було повністю оточено. 28 серпня почався загальний штурм останнього вузла ворожої оборони – вже знайомої нав висоти Ремізова. Звільнення монгольської території тривало до кінця місяця, а припинились бойові дії лише 16 вересня 1939р.

Було здобуто перемогу, на когось посипались нагороди, у далекій Японії пішов у відставку кабінет міністрів… А наші хлопці залишились спочивати у монгольській землі - у братській могилі на дивізійному кладовищі.

Згадай про них Боже у царстві Своєму…

Ярослав Москаленко

Керівник пошукового загону «Славія»

На фото:

Танковий батальйон 36-ї мотострілецької дивізії рухається на передову. Район річки Халхін-Гол, серпень 1939 року.

Політзаняття на позиціях. Особовий склад 185-го полку артилерії дальньої дії 36-ї мотострілецької дивізії на фоні 152мм. гармати. 

Москаленко Я.В. Халхін-Гол: миргородський слід. Перебіг бою у біографіях земляків // Прапор перемоги, 19.12.2014, № 51