Головна » 2016 » Жовтень » 13 » Малуха Юрій Михайлович
21:47
Малуха Юрій Михайлович

Вихованці Першої школи

Малуха Юрій Михайлович

Талант і талан пекарський

- Ще школяриком зі своїми однокласниками, учнями СШ № 1, бігали на перерві до щойно збудованого хлібозаводу, щоб вдихнути цей казковий запах. Відразу прокидався апетит, хотілося посмакувати чи булjчкою, чи шкоринкою духмяного буханця. А дядечки, які виходили на подвір'я заводу в білих ковпаках, у білих фартухах, із руками білими-білими від борошна, здавалися справжніми чарівниками. Й так хотілося самому спробувати спекти оту смакоту! - згадує Юрій Малуха.

- Талант до пекарства у мене проявився змалечку, ще мама, Катерина Микитівна, помітила, - продовжув Юрій Михайлович. - Куховарив із дитинства достоту з натхненням. Разом із мамою учився ставити опару, вимішувати тісто. Потім, коли підійде, випікати хліб, пасочки, пиріжки. Було все дуже смачним, можливо, тому, що приготоване з мамою або самим, надто ж- із любов'ю. По закінченню школи, хоч мав непоганий атестат, не вибирав, куди піти вчитися, щоб здобути вищу освіту, а вирушив до хлібозаводу.

За 42 роки, скільки працюв на підприємстві, Юрій Михайлович вивчив усі тонкощі хлібопекарської справи. Спочатку як пекар. Був і вантажником. По закінченню Київського технологічного інституту харчової промисловості трудився змінним майстром, начальником хлібопекарного цеху, начальником відділу збуту, застyпником директора, став виконавчим директором Миргородського хлібозаводу. З усіма членами колективу знаходить спільну мову, а їх немало небагато - 200 осіб. Із теплотою згадує ветеранів підприємства, стаж роботи яких обчислюється трьома-чотирма десятками літ. Та і в нього самого он уже на п'ятий десяток звернуло! Ось прізвища окремих з них, тих, що нещодавна пішли на заслужений відпочинок, і тих, які продовжують працювати в колективі: Валентина Вовк; колишній начальник пряничного цеху; Лідія Тесленко, колишній начальник хлібопекарного; Лідія Горбенко, інженер-технолог; Валентина Безсонова і Тетяна Бистрова, стаж яких сягає 30 років. Радіє Юрій Михайлович, що на підприsмстві працюють молоді, перспективні люди, яких він може повчити і передати їм фахові секрети. Наприклад, Вікторія Нечупієнко, яка прийшла наче недавно, а вже близько 20 років на заводі, її шлях від робітника до завідуючої лабораторією. П'ятий рік успішно працює директором із маркетингy Максим Бзенко, молодий, енергійний, працьовитий.

Приємно, що серед молоді і випускники його рідної першої школи, нині підшефної. Почесна нагорода, вважав Юрій Малуха, - це заслуга всього колективу, кожного, хто віддає частинку свого життя та вкладає свій професіоналізм у роботу, хто працює і вдень, і вночі, щоб жителі Миргородського краю щоденно мали свіжий, духмяний хліб.

- Який асортимент зслібобулочних виробів заводу? - запитуємо.

- У минулому столітті, коли прийшов працювати на завод, він був значно вужчим. Та й люди не були такими вибагливими, а хліб коштував 16-20 копійок. Випікали його десь 10 видів і близько 15 - булочок. Зараз продукції в рази більше, щоб задовольнити найвибагливіших споживачів. Це більше двох сотень її найменувань: хліба, хлібобулочних виробів, пряників, тортів і тістечок.

- Мабуть, із кожним роком більшає число конкурентів? Як вдається завойовувати споживача?

- Непорушним принципом діяльності підприємства є випікання хліба лише з натуральної сировини: борошна вищого і першого сортів, яке постачають нам виробники з Гадяцького і Полтавського комбінатів. Не проводимо вивантаження борошна, доки наша лаборатарія не підтвердить його відповідність ГОСТам. Існує думка, що спрощені технології здешевлюють та пришвидшують процес випікання хліба.

Наш хліб якісний, бо дотримуємось традиційних технологій: не використовуємо консервантів, поліпшувачів смаку; використовуємо закваски, він у нас виброджує опарним способом. Такий хліб запашний, смачний, довго зберігається. Слід сказати, що у нас сформувалося коло постійних покупців хлібобулочних вирсбів - школи, дитячі садки, санаторії, жителі мікрорайонів, де розташовані наші фірмові магазини «Даромир». Туди щодня возимо хліб і кондитерську продукцію. Вона завжди свіжа і націнки невеликі, не більше 10%. Порівняно з іншими магазинами в наших і хліб дешевший. Торти й тістечка випікаємо вже 10 років. Хороше слово хочеться сказати про начальника виробнично-технічної лабораторії Вікторію Нечупіенко. Завдячyючи їй ми освоїли багато нових видів кондитерських виробів, близько 50% тістечок. Це наші власні розробки. Взагалі виробляємо 50 видів тортів, печива, пряників.

Нас достойно оцінили і на обласному рівні. Миргородці неодноразово брали участь у конкурсах «Полтавська марка», ставали переможцями з хлібом «Запашний», «Подільський», «Урожайний», «Корпоративний».

- Що впливає на ціну хліба?

- Не тільки ціна борошна, цукру і маргарину, але і вартість енергоносіїв. Якщо раніше один куб газу коштував дві копійки, то зараз підприемство платить за нього 5-6 гривень. Намагаємось економити кошти, замінивши частину обладнання енергоефективним.

- Крім миргородського райому, куди возите свою продукцію? Впливають транспортні витрати на її ціну?

- Доставлявмо у Лохвицький, Гадяцький, Лубенський, Великобагачанський райони, у Світловодськ Кіроsоградської області. А також і торти, і хлібобулочні вироби, і пряники - все одним рейсом. Якби везли сам хліб, було б затратно.

- Торти і тістечка ви випікаєте 10 років, а пряники, мабуть, і самі куштували, коли були школярем?

- Справді, на заводі пряники випікалися давно, і завжди вони користyвалися попитом у дітвори. Якщо в 1973 році, коли прийшов на рботу, випікали тонну - півтори, то після реконструкції печі за добу мжемо виготовити 8 тонн пряників до 30 найменувань. Споживають їх не тільки наші земляки, але покупці Чернігівської, Черкаської, Дніпропетровської, Кіравоградської, Харківської, Київської областей, куди відправляємо наш товар.

- Чи підтримуєте зв'язок зі своєю альма-матер?

- Він із ЗОШ №1 імені Панаса Мирного у мене міцний: і я, і мій батько, й мій син закінчили її. Був десять років головою батьківського комітету. І зараз разом із генеральним директором Олександром Бзенком активна допомагаємо школі, бо це наші найближчі сусіди, наші підшефні. У позаминулому році ми купили їм інтерактивну дошку для географічного кабінету, в цьому році на відкриття спортивного майданчика подарували гарну імпортну газонокосарку. При першій можливості допомагаємо школі. Учні такаж навзаєм вітали нас концертною програмою на 8 Березня. З дітками часто зустрічаємося, проводимо бесіди.

- Як вітали рідні, колеги; коли дізнались про почесну нагороду Президента?

- Дружина Ірина Віталіївна, колишній працівник Держказначейства, яка нині перебуває на заслуженому відпочинку, і син Михайло, працівник управління карного розшуку міста Києва, підполковник міліції внутрішньої служби, пораділи за мене, так само, як і колеги. Таке ж почесне звання має і колишній директор підприсмства Тетяна Куриленко. Якщо і в майбутньому на столах наших земляків буде такий же смачний, поживний хліб із маркою Миргородського хлібозаводу, сподіваюсь, що список нагороджених доповниться нашими молодими спеціалістами. А гості нашого краю вважатимуть, що на Миргородщині не тільки найсмачніше в Україні сало, але й хліб, дбайливо спечений нами, хлібозаводчанами!

 

 

Полив'яний Олексій, Соловцова Наталія. Талант і талан пекарський // Прапор перемоги, 20.11.2015

Переглядів: 63 | Додав: Yarko | Теги: випускники, Юрій Михайлович, Миргород, Малуха, школа № 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: