Головна » 2015 » Січень » 1 » Осколки "Срібного віку" в Миргороді
20:03
Осколки "Срібного віку" в Миргороді

Осколки "Срібного віку" в Миргороді

Чи багато ми знаємо про культурне життя рідного міста столітньої давнини? А тим часом, тут жило чимало цікавих особистостей. Ця моя розповідь - про членів родини Шварсалонів, які в різний час проживали в Миргороді.

1907 року в нашому місті було відкрито чоловічу гімназію. Першим директором цього закладу став історик, статський радник Костянтин Семенович Шварсалон. Він народився 1857 року в не надто знатній родині унтер-офіцера. 1880 року закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, згодом служив викладачем історії в училищі Св. Єлени, в Павловському інституті. Працював над дисертацією з історії, у зв'язку з чим їздив до Італії, в тогочасних часописах публікувалися його статті.

З 1886 року Костянтин Семенович вступив на службу приватним учителем до багатих петербурзьких дворян Зінов'євих. Його учениця, 18-літня Лідія Дмитрівна Зінов'єва, за лінією матері - баронеси Веймарн - походила аж від самого "арапа Петра Великого" Абрама Ганнібала, прадіда О.С.Пушкіна. Через півроку Костянтин і Лідія одружилися.

Молоде подружжя Шварсалонів виїхало за кордон, у 1888 - 1889 роках жило поблизу Женеви, де зблизилося з російськими емігрантами революційного спрямування. К.Шварсалон ще змолоду був прихильником соціалістичних ідей, його навіть називали революціонером. Лідія теж із властивою їй пристрастю, безоглядно поринула в справу революційної пропаганди. Костянтин Семенович потрапив до поля зору російської поліції, і йому було заборонено викладати в казенних російських гімназіях. Він змушений був служити вчителем історії в петербурзьких приватних гімназіях Оболенської, Гедда, Таганцевої, у Псковській чоловічій гімназії.

Шварсалони мали трьох дітей - Сергія, Віру й Костянтина, однак їхнє подружнє життя не склалося. Лідія, забравши дітей, виїхала за кордон. 1893 року вона познайомилася в Римі з російським поетом В'ячеславом Івановим, одним із найвідоміших представників російського символізму і пов'язала з ним своє подальше життя.

Лідія Шварсалон-Іванова була яскравою, ексцентричною, гордою жінкою. Вона вела бурхливе творче життя, концертувала як співачка за кордоном, де невдовзі втратила голос. Згодом поринула в літературну діяльність як прозаїк і драматург, на початку ХХ століття видала кілька книжок (у літературі вона відома як Зінов'єва-Аннібал). У помешканні її другого чоловіка В'ячеслава Іванова в Петербурзі на Тавричеській вулиці, в знаменитій "Башті", з 1905 року розпочалися відомі літературні "середи" - зібрання гуртка символістів. Літературний салон, господинею якого була Л.Д.Шварсалон-Іванова, відвідували О.Блок, В.Брюсов, К.Бальмонт, С.Городецький, А.Бєлий, М.Кузмін та багато інших. Це був пік так званого "срібного віку" - періоду щонайвищого підйому російської поезії, появи нової естетики.

А що ж перший чоловік Лідії - Костянтин Семенович Шварсалон? 1900 року він одружився вдруге з Марією Дмитрівною Виноградовою, співачкою і вчителькою співу.  Від цього шлюбу народлися двоє дітей. 1907 року він, либонь, через утиски з боку столичної поліції, покидає Петербург і переїздить до далекого провінційного Миргорода на посаду виконувача обов'язків директора чоловічої гімназії. Тут протягом кількох років, у 1907 - 1909 роках, він займався педагогічною й господарською діяльністю, докладав багато зусиль, облаштовуючи свій заклад, викладаючи в ньому історію. К.С.Шварсалон порушив перед Миргородською повітовою земською управою питання про необхідність будівництва нового приміщення для гімназії. Він знайшов порозуміння з головами управи С.І.Смагіним і Б.П.Вульфертом, і вже 1908 року на вулиці Гоголя в правобережній частині міста було розпочато будів­ництво нового, розкішного, як на той час для Миргорода, двоповерхового муро­ваного будинку чоловічої гімназії, розрахованого на 400 учнів. 1909 року К.С.Шварсалона на посаді директора гімназії змінив М.Г.Ружицький. Після цього Костянтин Семенович виїхав із Миргорода.

Перша дружина Костянтина Семеновича Лідія Дмитрівна Шварсалон-Іванова померла 1907 року в віці 42 літ від скарлатини. А через три роки сталася скандальна подія, яка збурила всі столичні літературні кола: її чоловік В'ячеслав Іванов узяв шлюб зі своєю падчеркою Вірою Шварсалон, у якій поет бачив символічне продовження своєї коханої дружини Лідії. В нового подружжя народився син Дмитро.

Віра Костянтинівна Шварсалон (1890 - 1920), вихована в літературно-музич­ному середовищі, успадкувала від матері добрий голос, навчалася в консерваторії. Була чудовою артисткою, протягом деякого часу працювала в Маріїнському театрі. Вона спілкувалася з А.Ахматовою, Л.Гумільовим, О.Мандельштамом, М.Кузміним. Останній присвятив їй як артистці вірша:

То Мария, то Миньона,

Антигона вы всегда, -

Заревого небосклона

Засветившая звезда.

Їй дарували поезії її чоловік В.Іванов, а також А.Ахматова. Віра була невисокою білявкою з великими блакитними очима чудового розрізу, дуже схожою на матір. А от характер мала інший - поміркований, спокійний, навіть флегматичний. Такі риси, як доброта, чесність і відповідальність, довершували цей привабливий образ.

Жовтневий переворот 1917 року зламав мільйони людських доль. За голодних часів, у 1918 - 1920 роках багато дворян із знатних, аристократичних родин шукали порятунку від репресій і голоду в провінції. Близько цих років приїхала до Миргорода й артистка Маріїнського театру Віра Шварсалон. Чи то її привів сюди слід батька, чи то були якісь інші мотиви.

В Миргороді Віра Костянтинівна, переживаючи лихоліття, заробляла на прожиття приватними уроками - викладанням музики й вокалу. Як згадував відомий миргородський бандурист і співак Яків Сітко, він теж брав у неї уроки, і його батьки-селяни платили вчительці харчами й паливом. За твердженням Я.Сітка, вона жила тут із дітьми.

Вірі Шварсалон випав недовгий вік. Її здоров'я підточувала якась невідома хвороба. Навесні 1920 року В'ячеслав Іванов хотів вивезти недужу дружину на лікування до Швейцарії, але радянська влада заборонила поетові виїзд за кордон. Віра померла в Москві у віці 30 літ у серпні 1920 року від легеневого туберкульозу, залишивши про себе світлі спогади тих, хто її знав. Зберігся її щоденник 1908 - 1909 років. В'ячеслав Іванов пережив дружину майже на три десятки літ і відійшов у інший світ 1949 року в Римі.

Що ж до Віриного бать­ка, першого директора Миргородської чоловічої гімназії К.С.Шварсалона, то його слід загубився в лабіринтах минувшини. Чи судилося йому пережити криваві хуртовини перших десятиліть жорстокого ХХ століття? Мовчить про це сувора пані Історія…

Людмила Розсоха,

заступник директора з наукової роботи

Миргородського краєзнавчого музею,

заслужений працівник культури України

 

Фото вгорі. Миргородська чоловіча гімназія початку ХХ ст.

 

 

Віра Шварсалон (ліворуч) із матір'ю і В'ячеславом Івановим. Близько 1907 р.

 

http://myrgorod.pl.ua/news/oskolky-sribnogo-viku-v-myrgorodi

Переглядів: 160 | Додав: Yarko | Теги: чоловіча гімназія, мистецтво, Миргород, школа №1, Шварсалон, Костянтин Семенович | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: