Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Свідчення про Голодомор у Миргороді

Зі слів Джунь (Назаренко) Марії Миколаївни жительки хутору Джуневого згадує її дочка, Швайко (Джунь) Марія Михайлівна 1936р.н.

Мій батько Джунь Михайло Іванович 1900р.н. під час колективізації не відразу вступив до колгоспу «Країна Рад» і тому восени 1932 року хутірські активісти на чолі з Павлом Базурою, за невиконання плану по хлібоздачі забрали в колгосп коня, корову, землю понад 4-х десятин, що була на Леонтовщині, повигрібали з льоху і комори все їстівне.

Прийшлось батькам перекопувати огородину, добуваючи картоплю, буряки, моркву все те, що залишилось в землі при збиранні врожаю, де були зернові збирали колоски, перевіювали полову і землю де хоч трошки було зерна, але цього виявилось замало. Зимою перемололи на жорнах приховане в бабусі Василини, материної мами, посівне зерно.   

Весною коли закінчувались основні запаси продуктів батько з мамою вирішили поїхати на місяць-два на Донбас заробити на прожиття. Мого братика Андрійка 1930 р.н, залишили з бабусею Василиною і пообіцявши через місяць повернутись, зібравши свої не хитрі пожитки, виїхали на заробітки.

Батьки повернулись через три місяці і застали в хаті одну бабусю, пухлу, без крихти хліба. Андрійка вона здала до Личанського притулку місяць тому, коли відчула що сили залишають її.

Батько не став чекати ранку, а пізнім вечером, взявши в торбинку декілька сухариків відправився з хутору, на вулицю Єрківську 23, до дитячого притулку. Окрім няні в ту ніч з обслуги нікого не було і звісно дозволу забрати сина до дому він не одержав, але няня допомогла татові відшукати Андрюшу серед сплячої дітвори. Радості не було меж, худеньке тільце сина прилинуло до батька. Давши голодній дитині сухарика тато розпитавши в няні де живе директор, поспішив до його помешкання. Не заставши його дома залишився чекати до ранку.

Вранці разом з директором батько з’явився в притулку, та було запізно, няня розповіла, що Андрюша плакав, корчився від болю, кликав тата, а потім затих на завжди. На тім місці де лежав Андрійко знайшли пусту торбинку яку батько поспішаючи забув біля сина. Батько почувши  про смерть сина втратив свідомість так непритомного його відвезли до лікарні де він довго лікувався.

Похоронили Андрійка в братській могилі разом з дітворою яка померла тієї ночі.

ЗАПИСАВ Джунь О.П.

http://ruhmirgorod.ucoz.com/index/shvajko_dzhun_marija_mikhajlivna_1936r_n/0-66