Рудь (Омельченко) Катерина Василівна

Народилася 27 жовтня 1921 року у мальовничому селі Деркачі Миргородського району. Після закінчення семирічки працювала у колгоспі ім. ХVІІ партз’їзду на ланах і мріяла про агротехнічну освіту.

Та її плани перервала війна. Вдень дівчина працювала уколгоспі, а на ніч приходила до госпіталю, який був розміщений у приміщенні Миргородської школи №1. Адже поранених червоноармійців привозили переважно вночі, і Катерина вправно обробляла рани, робила перев’язування, доводилося купати немічних солдат та офіцерів. Вона прала білизну, ремонтувала одяг.

Наприкінці літа 1941 року фашистські війська окупували Миргородщину. У місті був встановлений жорстокий режим. Пограбування, насильства, розстріли комсомольців - активістів, відправка молоді до Німеччини для роботи на фабриках, заводах, у шахтах - така була реальність.

Гітлерівські вояки знищували євреїв, полонених червоноармійців. Катерина Василівна була свідком тих подій. Вона бачила колону жінок, дітей, стариків, червоноармійців, яких вели до протитанкового рову і чула стрілянину із автоматів і гвинтівок. Ця страшна подія глибоко залягла у душу дівчини і до цих пір не може забути. Вона допомагала червоноармійцям, які знаходилися на лікуванні у госпіталі під виглядом жителів міста, що немов би хворіли на заразні хвороби, яких так боялися німці, і з допомогою лікарів-патріотів із риском для життя допомагала переправляти їх до партизанського загону.

Майже два роки фашисти знущалися із населення міста і району. 18 вересня 1843 року наші війська визволили Миргород і Миргородщину. Почалася відбудова міста, запрацювали школи, поліклініка, керамічний технікум. Життя почало налагоджуватися, але війна продовжувалася.

Наприкінці 1943 року вона одержала опіки під час пожежі. Довго лікувалася. Після одужання 23 роки пропрацювала у керамічному технікумі черговою.

Інвалід І групи.

Нагороджена медалями «За перемогу над Німеччиною», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», багатьма ювілейними медалями.

Проживає у Миргороді.