Голодомор у Миргороді

Свідчить Віра Іванівна Шапочка (1924 р.н.)

У нашій сім'ї за зиму 1933 року померли сестра Марія, брат Андрій і батько Іван. Померли тихо. Я й сама була пухла від голоду. Але те, що я бачила крізь вікно на печі, яке виходило на подвір'я Кузьменка, в таборі за колючим дротом, мені часто сниться. Незважаючи на те, що дирекція заборонила дітворі їсти траву, вони виповзали у двір пастися й об'їдати листя на деревах. А потім із диким криком качалися по двору й помирали в страшних муках. Та найжахливіше, що я бачила на подвір’ї табору, коли восени на свіжо закопаній могилі ворушилась земля, від ще живих, прикиданих дітей.

ЗАПИСАВ ДЖУНЬ О.П.

http://ruhmirgorod.ucoz.com/index/zasvidchue_galina_petrivna_suprunenko/0-62