Головна » 2013 » Серпень » 1 » Святий Серафим, - миргородець, який став першоієрархом Російської православної церкви.
18:52
Святий Серафим, - миргородець, який став першоієрархом Російської православної церкви.

Відомі люди Миргорода

Святий Серафим, - миргородець, який став першоієрархом Російської православної церкви. 

2 серпня 1881 року в Миргороді, у родині псаломщика народився Семен Миколайович Самойлович – майбутній  священномученик Серафим, архиєпископ Углицький.

Після закінчення Полтавської Духовної семінарії у 1902 році, був направлений до США, у єпархію Алеутської Аляски, яку тоді очолював єпископ Тихон (Беллавін), - майбутній Патріарх Московський і всієї Русі. На Алясці Семен Миколайович працював вчителем: спочатку Уналашкинської, а з липня 1905 року – Ситкинської двокласних шкіл.

Чернече його життя розпочалось 25 вересня 1905 року, коли хлопець прийняв постриження з ім'ям Серафим, 2 жовтня того ж року був рукопокладений єпископом Аляски Інокентієм (Пустинським) в ієродиякона з зарахуванням до Ситкинського Архиєрейського будинку, а в 1906-му, 25 березня –– у ієромонаха.

З 1 серпня 1906 року ієромонах Серафим почав служіння настоятелем храму в Нурекському приході одночасно очоливши Нурекську Духовну місію. У 1908 році деякий час був викладачем Священного Писання і основного богослів'я в Ситкинській Духовній семінарії (в день призначення на цю посаду, 25 березня, був удостоєний винагороди – набедренника). У тому ж році за станом здоров'я подав прохання про повернення на батьківщину, і 4 жовтня воно було задоволене.

У 1909 році, з травня по серпень, ієромонах Серафим служив помічником єпархіального місіонера у Владикавказі, а з 1 вересня був духівником Александровської Духовної Семінарії (Осетія). 13 квітня 1910 року призначений намісником Братського першокласного монастиря в Могилеві, але служив там всього декілька місяців і вже в кінці червня був переведений (на ту ж посаду) в Толгський монастир (Ярославська губернія). У цій обителі 11 травня 1912 року ієромонах Серафим був рукопокладений в ігумена і поставлений на посаду намісника.

У травні 1915 року почалося служіння майбутнього священномученика на посаді настоятеля Покровського монастиря в м. Углич Ярославської губернії. Наступного року, 29 червня, ігумен Серафим був рукопокладений в сан архимандрита і направлений настоятелем Алексеєвського монастиря в тому ж місті. 15 лютого 1920 року хиротонісан в єпископа Углицького, вікарія Ярославської єпархії.

На серпень 1922 року доводиться перший арешт Владики і перше затримання – в Ярославській в'язниці.

З 15 січня 1924 року єпископ Серафим знову на Ярославській кафедрі – тимчасово керуючий єпархією. У цьому ж році Святійшим Патріархом Тихоном був зведений в сан архиєпископа Углицького і зазнав другого, на цей раз нетривалого, арешту.

У 1925 році тимчасово управляв Ярославською єпархією. З 29 грудня 1926-го по 12 квітня 1927 року архиєпископ Углицький, вікарій Ярославської єпархії Серафим згідно із розпорядженням митрополита Ленінградського Іосифа (Петрових) був Заступником Патріаршого Міцеблюстителя (в період ув’язнення митрополита Сергія (Страгородського). Так наш миргородець став першоієрархом Російської православної церкви у час жорстоких гонінь віри з боку комуністичного режиму.

 Архиєпископа Серафима було негайно викликаний до московського відділу ОДПУ, де йому було поставлено віроломне запитання: кого він залишить наступником на випадок свого арешту. Архиєпископ Серафим, розуміючи, що названа ним людина найближчим часом опиниться у в’язниці, відповів: «Самого Господа Ісуса Христа». Гепеушник здивовано поглянув на нього і сказав: «Всі у вас залишали собі заступників: і Тихон Патріарх, і Петро Митрополит». «Ну а я на Господа Бога залишив Церкву», – повторив архиєпископ Серафим: «Хай всьому світу буде відомо, як живеться православним християнам у вільній державі»...

Сильним кроком комуністів було звільнення митрополита Сергія (Страгородського), який 27 березня 1927 року вступив в управління Церквою. 29 липня 1927 року він публікує скандальну «Декларацію», якою Церква повністю підпорядковувалась комуністичній державі, що викликало велике збурення серед духовенства та мирян. До митрополита Сергія формується так звана «ярославська опозиція», яку разом з митрополитом Агафангелом (Преображенським), очолює наш миргородець - архиєпископ Серафим.

Одночасно з підписаним всією групою ярославських ієрархів «актом відходу», яким розривалось всяке спілкування з митрополитом Сергієм, архиєпископ Серафим до нього особистого листа, з якого видно, як доброзичливо і співчутливо відносився він до митрополита, і як бажав переконати його в непримиримості Христа і підданої анафемі патріархом Тихоном радянської влади…

Водночас він докоряє митрополитові Сергію: «...Як багато з'явилося нових страждальників, — писав архиєпископ Серафим (Самойлович), — яких страждання ще більш посилюються свідомістю того, що ці страждання з'явилися наслідком вашої нової політики». Тут він говорить про те, що після видання скандальної «Декларації», Митрополит Сергій стає співучасником посилення комуністичних репресій.

На подібні листи митрополит Сергий відповідав забороною в богослужінні.  Так сталось і  архиєпископом Серафимом -  того ж року, 11 квітня, він був звільнений від управління Углицьким вікаріатством, а 30 травня –– заборонений у служінні.

20 січня наступного року архиєпископ Серафим направив звернення до архипастирів і вірних Російської православної церкви, в якому заперечував усі заборони, що накладені і накладаються митрополитом Сергієм як, не законні і не канонічні.

1926-й рік – рік ще одного короткочасного (на три дні) арешту архиєпископа Серафима. Це сталося в грудні, а в березні 1927-го, приїхавши по виклику до Москви, він там знову потрапляє в застінки ОДПУ, і знову на три дні. Так Божий Промисел готував Владику до майбутніх випробувань, звільнення від яких прийде до нього, вже не в земному житті.

17 лютого 1928 року архієпископ Серафим був арештований знову, і подальша черга арештів і заслань фактично була безперервною.

28 жовтня 1937 року відбулось останнє в його житті «судилище» – трійкка при НКВС по Новосибірської області засудила Владику до вищої міри покарання. А 4 листопада архієпископа Серафима було розстріляно.

У серпні 1989 року відбулася його реабілітація, а 13––16 серпня 2000-го Архієрейський Собор Російської Православної Церкви канонізував священномученика Серафима.

Пам'ять здійснюється в Першу неділлю, починаючи з 7 лютого 2002 року (у Соборі новомучеників і сповідальників російських) і 4 листопада (в день мученицької кончини).

http://www.pravoslavie.poltava.ua/sacred/saints/serafim_uglichsky/

Переглядів: 264 | Додав: Yarko | Теги: архиєпископ Углицький, РПЦ, першоієрарх, миргородець, Семен Самойлович, Святий Серафим | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: