Варлаам Шишацький (в миру Григорій Стефанович Шишацький) 

(12 березня 1750 - 1819 або 1820)

Архиєпископ Могилівський і Вітебський. Відомий тим, що підтримував Наполеона.

Син "паламарчука" з містечка Шишаки, Миргородського повіту. 

Виховувався в Переяславській семінарії та Київській духовній академії, яку закінчив "яко первейший по превосходным успехам" і був посланий до Риму для подальшого удосконалення в науках. Але він недоїхав до Риму, повернувся до Києва і отримав місце "викладача різних предметів" в Переяславській семінарії.

У 1776 р прийняв чернецтво і був незабаром ігуменом Мошногорського Вознесенського монастиря (Київської губ.), Але в 1779 р звільнився і два роки жив в Переяславському Михайлівському монастирі, який в 1781 р отримав в управління, потім був префектом і ректором Переяславської семінарії. Був ректором Новгород-Сіверській семінарії, у 1787 р управляв Віленським Свято-Духівським монастирем, але звідси втік до Могилева до архієпископа Георгія Кониського, через політичні ускладнення та утиски католиками православних.

У 1791 р став архімандритом Новгородського вяжицького монастиря. 3 червня 1795 г. був призначений єпископом Житомирським, вікарієм Мінської губернії. 20 грудня 1805 - архиєпископом Могилевським і Вітебським.

14 липня 1812 при взятті французами Могилева, Варлаам присягнув Наполеону і дав підписку, що проти Росії він буде жертвувати всім, чим тільки може. У соборі, відслуживши літургію і молебень, проголосив ім'я Наполеона ("великодержавного государя, французького імператора і італійського короля Наполеона Великого і дружину його імператрицю і королеву Марію Луїзу"). Наказано було поминати їх по всій єпархії. Такий вчинок можна пояснити впевненістю Варлаама, що Білорусія після війни відійде до Наполеона. Росіяни позбавили його архиєпископства, священства, ордени Анни 1 ст. і залишили тільки в чернечому чині і поселили в Новгород-Сіверському Спаському монастирі.- 143 -

Детальніше див:

И. Яновский — Полтавские Епархиальные Ведомости, 1883. № 18, Церковно-Общ. Вестник, 1879 г., Черниговские Епархиальные Ведом., 1877, 7.8, Волынские, 1878, 21, 1879, 10, 12, Полтавские Епархиальные Ведомости, 1868., вып. 20, Древ. и Новая Россия, 1879, 12. Сборник археологического института, изд. Колачевым, кн. II, 1879, Исторический Вестник, 1881, 7, Археология, сборник документов, относящихся к истории северо-западного края России, т. II, 1867. Историко-статистическое описание Черниговской Епархии, т. III, Черниговские Епархиальные Ведомости, 1878 (из воспоминаний Черниговского семинариста — И. Г. Кульжинского), Волынские Епархиальные Ведомости, 1879. 12, 8.

Археографический сборник документов, относящихся к истории северо-западного края, изд. при управлении Виленского Учебного Округа, т. V, стр. 108 (измена преосвящ. Варлаама) и формуляр его на стр. 104—110. Доклад же по делу архиепископа Варлаама помещен во 2 томе Археографического сборника, стр. XXXIX—XCVI. К. Военский, III т. автор документов о войн 1812 г. — Белоруссия с 1812 г. Спб., 1912 года.

У третьому відділі книги, Воєнський говорить про В. Шишацького і з'ясовує обставини, при яких Варлаам перейшов на бік Наполеона. У праці опубліковано всю справу про нього (близько 100 документів), що зберігається в архіві Святійшого Синоду.

Всі історики грунтували свою думку на підставі "записок ігумена Ореста", що недружелюбно ставиться до Варлаама (сам ігумен Орест виявляв особливу ревність у примушенні інших осіб до присяги Наполеону).

Павловський И.Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители, Полтава: Т-во печати Деля,1914