Багачанська волость

Велика Багачка

(до 1925 року, - Багачка) - селище міського типу в Полтавській області, районний центр Великобагачанського району.

Розташування

Селище знаходиться на правому березі річки Псел за 78 км). Вище за течією на відстані Е 40 від облцентру (автошлях1,5 км розташоване село Псільське, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Гарнокут, на протилежному березі — села Мала Решетилівка та Затон. Також Великою Багачкою протікає річка Багачка, яка впадає доПсла на південний схід від селища. Через селище проходить автомобільна дорога Т 1719.

Назва

Акт королівського надання «пустого урочища Богачка» («з ґрунтами, полями званими Балакліка і Рудка, до тієї пустоші Богачка виміряними»), в «адміністрації Миргородській», шляхтичу (вірогідно з Волині) Яну Клосинському та його дружині Єлізаветі («Ельжбеті») Вишковській виданий у Варшаві 20 вересня 1630 року. Привілей на статус містечка для Богачки той самий Я.Клосинський отримав 20 березня 1637 року. За ним містечко отримувало право на два торгових дні на тиждень (вівторок і субота) та проведення чотирьох ярмарків протягом року. Ян (Іван) Клосинський підписувався як «державець полтавський і богацький» ще 7 березня 1646 року. Рід Клосинських (Глосинських-Глошинських) згодом покозачився (див. згадку Михайла Клосинського, козака в Миргороді, у Зборівському реєстрі 1649 року).

Одним з перших «імен», знаних в історії містечка, було ім'я Михайла Браславця, козака похованого у місцевій церкві 1644 року. Водночас згадується (це вже легенда) один із перших поселенців - Багач. Є підстава вважати, що це одна і та ж сама особа: цілком можливо, Багач прийшов з Брацлава (Немирівський район Вінницької області), за що й був прозваний Брацлавцем подібно до того, як Микита Сененко був прозваний Уманцем. Назва селища і річки походить від цього прізвиська. Утворилася за допомогою суфікса -к-. Великою названа в 1925 році на відміну від однойменного села, що виникло пізніше неподалік.

Історія

Вперше поселення згадується на карті України французького інженера Гійома Боплана під назвою Богачка. В матеріалах українських істориків М.О.Максимовича та Ф.Д.Ніколайчика, згадується «богацька сотня». Це наштовхує на думку про можливість існування другої назви поселення — Богацьке. За іншою легендою, свою назву Багачка отримала в честь першого поселенця в цій місцині — козака Івана Богача.

З 1649 року село Богачка стає сотенним містечком Миргородського полку. Тоді Богацька сотня налічувала 256 чоловік. Двічі (1648 та 1696 роках) Багачка вщент спалювалася кримчаками. У 1710 році в селищі збудували церкву Різдва Богородиці. У складі Богацької сотні на 1764 рік значилося 372 чоловіки населення.

З 1802 року Богачка належить до Миргородського повіту Полтавської губернії. В 1839 році в Богачці створене волосне управління. На 1846 рік у волосному центрі проживало 2082 особи. У 1847 році в Богачці відкрилося приходське училище, в якому навчалося 50 дітей.

За даними на 1859 рік у державному та власницькому містечку мешкало 3200 осіб (595 чоловічої статі та 677 - жіночої), налічувалось 204 дворових господарства, існували 2 православні церкви, сільське приходське училище, завод, відбувалось 2 ярмарки на рік.

1881 року була споруджена Троїцька церква.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Багачанської волості, мешкало 1541 особа, налічувалось 262 дворових господарства, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, школа, 3 постоялих двори, 10 постоялих будинків, 2 лавки, 4 кузні, 5 водяних і 23 вітряних млини, 3 цегельних і винокурний заводи, відбувалось 4 ярмарки на рік.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3320 осіб (1580 чоловічої статі та 1740 - жіночої), з яких 3144 - православної віри.

На 1910 рік населення Богачки становило 3150 чоловік. Ремісничих людей було не багато: теслярів - 12, шевців - 18, чоботарів - 17, столярів - 5, ковалів - 6, ткачів - 5. Всі інші мешканці займалися землеробством, рідше - вівчарством. На 1917 рік Богачка вважалася селянами навколишніх сіл одним із культурних населених пунктів. Адже в ній діяло дві початкові школи, земська лікарня і дві церкви. Інтелігенція була представлена шістьма вчителями, лікарем та фельдшером. В березні 1923 року Богачка стала центром сільської Ради. В 1925 році було здійснено нове районування і селище стало райцентром. З цього року за селищем закріплюється назва — Велика Багачка.

Персоналії

У 1940 році до Багачки приїздили П.Г.Тичина, М.І.Рильський, у 1960 А.С.Малишко, М.П.Стельмах. Про свою подорож до Великої Багачки П.Г.Тичина написав вірш «Їдемо з Великої Багачки», де розповів про вшанування кобзаря Федора Кушнерика. У Великій Багачці жили кобзарі Антін Скоба (1863-1908), Федір Кушнерик (1875-1941) та Герой Радянського Союзу І. І. Шепель (до речі на фасаді школи встановлено меморіальну дошку). Саме тут провів дитячі роки український письменник О.В.Донченко (1902-1954). Коли до Багачки приїздив кінорежисер О.П.Довженко, то із задоволенням слухав пісні Ф.Д.Кушнерика, знімав фільм «Щорс», змальовував дуб, який і досі стоїть серед стадіону неподалік від школи. Тут народились український поет Сергій Осока (Нечитайло) та український дипломат Бутяга Володимир Іванович, педагог-організатор шкільної освіти на Донбасі Григорій Лейко.

Тарас Шевченко був тут улітку проїздом та в жовтні 1845, коли за завданнями Археологічної комісії описував архітектурні й історичні пам'ятки Полтавщини.

Згадки про Велику Багачку є в повісті «Близнецы» та в «Археологічних нотатках». Зараз в селищі на честь Тараса Шевченка названо вулицю і кінотеатр.

Уродженці

Тронько Руслан Миколайович (1981-2015) - сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Економіка

• Молочно-товарна ферма.
• Санаторій «Псел» — мінеральна вода «Великобагачанська».
• Великобагачанський комбікормовий завод, ТОВ.
• Великобагачанський коопзаготпром, КП.
• Великобагачанський райспоживспілка.
• «Електрон», ПП.
• «Великобагачанський будівельник», ТОВ.
• ТОВ «Довіра».
• «Короп», ПП.

Санаторій Псел

Санаторій «Псел» - стаціонарний санаторно-курортний заклад, розрахований на 200 місць. Цілюще повітря хвойного лісу, піщані пляжі. Мінеральна вода — «Великобагачанська»

Лікують хронічні гастрити, коліти, проктосигмоїдити, жовчнокам'яну хворобу, пієлонефрити, сечокам'яну хворобу, хронічні захворювання бронхолегеневої системи, бронхіальну астму, остеохондрози, поліартрити, радикуліти, гінекологічні захворювання, простатити. Стоматологія.

У санаторії використовуються найсучасніші методи лікування та діагностики: іридодіагностика, комп'ютерне обстеження всього організму, голкорефлексотерапія, масаж, сорбіційна терапія, методики східної енергетичної терапії, функціональної біоенергодіагностики і біоенерготерапії; медово-молочні бальнеопроцедури, сауна, бальнеологія, трускавецький озокерит, лазеротерапія, пневмовакуумний пресинг, ванни Джакузі, контрастні, перлинні, мінеральні ванни; підводний душ-масаж; тренажерна зала, ЛФК, фітобар, аромотерапія, апітерапія, УЗ-обстеження та інше. Детоксікація організму (виведення шлаків, продуктів метаболізму за допомогою японського апарату «Детокс». Рання діагностика захворювань на стадії доклінічних проявів.

Традиційна українська кухня, дієтичні страви на замовлення. Цікава культурна програма, дозвілля. Працює бар-ресторан, більярд. Послуги перукаря та косметолога. Проживання у затишних кімнатах з усіма зручностями; працює супутникове телебачення, телефони у кімнатах. Пропонуються екскурсійні поїздки по історичним місцям Полтавщини, туризм.

https://uk.wikipedia.org