Головна » 2016 » Березень » 14 » Засвідчує Купенко Марія Макарівна, Єрки
12:09
Засвідчує Купенко Марія Макарівна, Єрки

Свідчення про Голодомор у Миргородському районі

Засвідчує Купенко Марія Макарівна 1912 р.н., село Єрки

(пряма мова)

Знаю, про Голодомор  майже все. Бо 9 душ в сім’ї було голодні. Вижили благодаря тому, що корова доїлась. Не вмер ніхто з сім’ї.

Бригади їздять і забирають у людей.  Де у торбинці й  було, й те забирали. Ще я знаю квасоля у нас була, трошки, й те забрали, на підводи забирали. А тоді жорна  забрали. Голова сільради забрав і на віз. А я подивилася, та що ж це таке. Буде жменя зерна і ту не зітреш, підійшла до підводи, та й скинула. А він турнув мене. Та й забрав у бригаду. А я по дорозі втекла додому. Батько з матір’ю насварили мене.

Зразу обграблювали куркулів, а далі всіх підряд. Їздили і забирали. Сільрада керувала, де в кого і що  шукать.

Ходила бригада, як так і положено і керували.

Знаю в однім місці новий дом був і стіна каменна (цегла). Як хазяїн вже придумав:  вибрав цеглу, а туди зерно засипав. Як вони вже все одно найшли. Чи стукали, чи як.

Шукали всяк. І по  погребах лазили, і по горищах лазили. Де в кого що було не щиталися, забирали і все.

Багато їх ходило, бригада чоловік і по 10. А по прізвища не скажу, не помню, наші сільські, а з району уповноважений  керував ними.

Хто робив у колгоспі, то давали раз на день їсти. Галушки давали у ночвах на всю бригаду. Та важко все одно було всім.

Розповім  як розкуркулювали. У "куркулів" забирали майно і господарство, з хат виганяли. Я помню така збитниця була, так холодно, а снігу. А людей вивозять: з маленькими, з старенькими. За селом хата була.  Вони всі там кочували. А тоді розлазилися, як руді миші, по світу. Як здумаєш ту жизнь, хай Господь милує. І голод, і холод, і недостатки.

Колоски ходили збирали: і дітки маленькі, і старенькі. Лазили колосочок збирали у торбочку. На коняці з батогом ганяли дітей. Воно зернину добиває в рот.

В колгосп  зразу ніхто не хотів  вступатив, а тоді вже побачили, що діваться нікуди. Все оддавали в колгосп. Батько мій оддав коня, сани, віз, повозку, і самі пішли в колгосп.

Мусили, щоб вижити.

У 1932-му ще жили люди трохи. Пухлі були. Знаю свекрів брат – Купенко Самійло, дружина, діти, Фененкові хлопці – Михайло й Грицько. Багато було.

В 1933 році, восени, у Єрках сільська рада організувала патронат. Я робила у патронаті, варила дітям їсти, 11 дітей було: 6 хлопців і 5 дівчат. Двоє з нашого села Майка і Антін, , а то діти не знаю звідки.

У нас, як корова отелилась, то стали жить краще. Не дала нам вмерти. А їсти хотілось.

Померлих людей хоронив Микита Саливонів, звозив на старе кладовище і у яму скидав і по 10 душ. На цьому місці тепер стоїть високий хрест.

Я думаю, що винні в Голодоморі державні керівники і активісти які їздили підводою забирали в людей посліднє. А люди мовчали, бо не можна його сказати.

Записала  Самохіна Лариса Олександрівна  

http://ruhmirgorod.ucoz.com/index/zasvidchue_kupenko_marija_makarivna/0-87

 

Переглядів: 49 | Додав: Yarko | Теги: спогади, Єрки, Купенко, Марія Макарівна, Голдодомор | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: