Головна » 2016 » Червень » 4 » Зубівка - спогади учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
23:09
Зубівка - спогади учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

Миргородці-ліквідатори аварії на ЧАЕС

Зубівка - спогади учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

Чорнобиль для мене, як рана жива….

Спогади учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Серед тих, хто брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, були і жителі Зубівської сільської ради: Дінець Григорій Федорович, Сікач Володимир Іванович, Радченко Василь Іванович і Ведмідь Микола Іванович.

Ведмідь Микола Іванович народився 2 квітня 1955 р. в с.Зубівка. Середню освіту здобув у сільській иіколі. У 1977- 1975 рр. проходив строкову службу в армії. Свою трудову діяльність розпочав у 1975 р. у місцевому колгоспі, працюючи водієм. 3 1976 по 1978 р. навчався у Полтавському технічному училищі № 1. 3добувши професію радіомеханіка, працював у Миргородському ательє по ремонту радіотехніки. У 1979 р. повернувся у рідне село, де працював водієм. З 29 травня по 6 вересня 1986 р. перебував у Чорнобильській зоні, є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії. Проживаючи у Брагінському районі Гомельської області у Білорусії, Микола Іванович брав участь у роботах на АЕС, здійснював перевезення робітників у місто Прип'ять, зводив огорожу навколо тридцятикілометрової зони. Після повернення з Чорнобильської зони до 2005 р. працював водієм у колгоспі. Його завжди поважали у трудовому колективі за старанну працю і чуйне серце. Зараз Микола Іванович на заслуженому відпочинку. Миколу Івановича називають майстром «золоті руки», односельчани часто звертаються за допомогою у ремонті радіотехніки, і нікому він не відмовляє.

Дінець Григорій Федорович народився 12 квітня 1951 року в селі Зубівка. Середню освітy здобув у рідному селі. Після служби в армії закінчив Миргородське СПТУ № 4, згодом працював у місцевому колгоспі водієм. У липні-серпні 1986 року 45 днів брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вісімнадцять разів був на станції. Здійснював роботу по прибиранню сміття і його утилізації, проводив дезактивацію, зводив огорожу навколо 30-кілометрової зони відчуження. Найбільше вразило ліквідатора те, що молоде місто енергетиків Прип'ять, у якому на той час проживало біля 50 тисяч осіб, враз стало спустошене, «мертве». А на вулицях можна було побачити лише котів і собак. Рівень радіації у той час перевищував допустиму для населеного пункry норму більше ніж у тисячу разів. Оскільки в той час не було у достатній мірі техніки, евакуацію населення розпочали занадто пізно, що спричинило до масових захворювань людей, які перебували у зоні ураження. За відмінне виконання громадянського обов'язку перед Батьківщиною та участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Григорій Федорович 4 вересня 1986 р. був відзначений грамотою. Після повернення з Чорнобильської зони працював водієм у колгоспі, а згодом, до виходу на пенсію, механізатором. Але до цього часу відлунює в ньому Чорнобиль численними хворобами, він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії. А його душа болить від того, що тридцять років тому люди поклали своє житгя і втратили здоров'я, щоб мінімізувати подальше розповсюдження радіації, проте так і не відчули від держави належної турботи про себе.

Радченко Василь Іванович народився 28 червня 1964 р. в с.Радченки. У рідному селі закінчив восьмирічну школу. Згодом навчався у Миргородському ПТУ № 4, опісля - служба у Збройних Силах. Свій трудовий шлях розпочав у 1982 р., працюючи водієм у Миргородській сільгосптехніці. Аварія на ЧАЕС змінила життя Василя Івановича, адже він був мобілізований у Чорнобильську зону, брав активну участь у евакуації майна людей із забрудненої радіацією території. Василь Іванович є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії. У 1987 р. після повернення з Чорнобиля працював водієм у місцевому колгоспі. 3 1995 р. перей шов на роботу до Мелашенківського бурякопункту. А з 2007 по 2015 р. працював водієм «Миргородтелекому». Тепер перебуває на заслуженому відпочинку.

Сікач Володимир Іванович народився 19 червня 1956 р. в с.Зубівка. По закінченню Зубівської середньої школи навчався в Полтавському ПТУ № 7. Опісля повернувся до рідного села. Свій трудовий шлях розпочав у 1974 р. у місцевому колгоспі, працюючи токарем. У 1986 р. 90 днів, з травня по вересень, перебував у Чорнобильській зоні, має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС І категорії. Жити доводилося у лісі в наметах. Перебував у складі ремонтного взводу із 18 осіб. Володимир Іванович працював токарем. У зону надходило багато різноманітної техніки, яку необхідно було ремонтyвати, щоб згодом відправити у тридцятикілометрову зону. По поверненню додому він працював у колгоспі, на Мелашенкївському бурякопункті, у 1988 р. за станом здоров'я переходить працювати рахівником-касиром сільської ради.Нині перебуває на заслуженому відпочинку. На жаль, не всім ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС судилося дожити до 30-річчя цієї сумної дати в історії України. Схиляємо голови перед світлою пам'яттю нашого краянина Даценка Володимира Федоровича та багатьох інших ліквідаторів, чиє життя обірвав смертельний атом.

Кваша Ольга. Чорнобиль для мене - як рана жива… // Прапор перемоги, № 21, 20.05.2016, с.3

http://mcbs79.blogspot.com 

Переглядів: 60 | Додав: Yarko | Теги: спогади ліквідаторів аварії на ЧАЕС, Зубівка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: