Дмитро Яворницький як доброчинець

До 160 річниці від дня народження літописця українського козацтва

Дмитро Іванович добре знаний загалу як вчений. Давайте сьогодні, вшановуючи пам’ять славного дослідника козаччини, оглянемо маловідому сторону його багатої особистості – Яворницького як доброчинця.

Насправді він часто робив значні грошові пожертви на розвиток української освіти та культури. Але особливо урожайним для нього виявився 1903 рік, тоді він вніс 100 карбованців (значну суму на той час) у фонд Петербурзького товариства імені Тараса Шевченка для допомоги українцям, які навчалися у освітніх закладах далекого Петербурга. І це все не рахуючи його пожертв у 1903 році на відкриття пам’ятника Івану Котляревському у Полтаві та на святкування ювілею Миколи Лисенка.

Петро Саладилов – полковник російського генштабу і великий патріот України так писав Д.І.Яворницькому: «Твои сто рублей на общество Шевченка растрогали меня, как никогда… тебя нужно записать пожизненным членом общества, ибо пожизненный взнос равняется 50 р., а ты даешь вдвое больше».

Зазначимо, що матеріальне становище Дмитра Яворницького, як мабуть і чи не в кожного вченого, ніколи не було простим. Дослідник часто змушений був давати приватні уроки, позичати гроші і навіть продавати необхідні речі: «грошей нема, боргів, як у собаки куцої» говорив він одному з друзів.

Однією з причин відносної бідності дослідника були великі витрати на справу загальнонаціонального значення, що він добровільно поклав на себе – на публікацію архівних джерел з історії України.

То звідки Дмитро Іванович, який ніколи не відзначався надмірним багатством, узяв у 1903 році ці кошти?..

На запрошення запеклого колекціонера і шанувальника старожитностей Петра Малинки, Дмитро Яворницький з 1900 по 1904 рік здійснює археологічні розкопки на Миргородщині. Збереглися відомості про 2 розкопані кургани: 32 метри та 70 метрів у діаметрі - було знайдено людські та кінські кості, бронзові наконечники стріл, списа, мідна чашка та залізне кільце.

Його діяльність тут непогано оплачувалась з боку господаря. Саме робота з археологічного дослідження околиць Будаківки дозволила йому заробити немалих грошей - 3500 крб. Більшість яких були витрачені на видання першого фундаментального двохтомного збірника документів «Источники для истории запорожских козаков».  Отак, з миргородських курганів збагатилась вітчизняна наука цим унікальним досягненням.

Тож не будемо лукавити щодо джерел надходження тих грошей, які видатний дослідник витратив на добрі справи – це звичайно, кошти зароблені на розкопках будаківських курганів у маєтку Петра Олексійовича Малинки.

Сьогодні, згадуючи славний шлях Дмитра Яворницького, порадіємо тому, що до багатьох його справ долучились свого часу наші миргородці, серед яких і згаданий нами колекціонер старожитностей і землевласник.

Бажаючи зберегти пам’ять про цих чудових людей, учні та вчителі Миргородської школи №1 здійснили відеофіксацію об’єктів Верхньої Будаківки, пов’язаних із життям і творчістю Дмитра Яворницького. Передусім ідеться про унікальний для Миргородщини будинок у стилі псевдоготики, що належав П.О.Малинці, у стінах якого працював видатний дослідник української козаччини.

На жаль, наш захід був вимушеним і необхідним, з огляду на печальний стан будинку. Знятий нами своєрідний художній фільм, сподіваємось найближчим часом представити на суд громадськості.

Віримо, що збережена пам’ять про добрі справи наших прадідів, обов’язково дасть силу багатьом миргородцям для нових славних досягнень заради нашої Вітчизни – України.

Москаленко Ярослав. Доброчинні справи Дмитра Яворницького // Прапор перемоги № 47, 20.11.2015, с.7.

Згадуючи Дмитра Яворницького - як вчений

Дмитро Яворницький як доброчинець

Перебування Дмитра Яворницького на Миргородщині