Кибинці

Кибинці. Історія

Село Миргородського рйону, центр сільської ради, якій підпорядковане с.Бієве. Розташоване за 18 км від райцентру і за 3 км від залізничної станції Кибинці.

Етимологія назви не з'ясована, можливо, вона пов'язана з прізвищем Киба. 

В середині XVII ст., під час Визвольної війни 1648 - 1654 рр. село зазнало спустошення. У XVIII ст. 1688 р. універсалом гетьмана Івана Мазепи село Кибинці, «спустелое через войны прошлые давние», а також його жителі – «тяглі люди», окрім козаків, були віддані у власність миргородського протопопа Леонтія Филиповича (Филипова). По смерті Филиповича миргородський полковник Данило Апостол своїм універсалом від 1715 р. передав село протопоповому синові - полковому комісарові Йосипу Леонтіевичу. Від нащадків Йосипа пішло прізвище Йосипови (Іосифови, Осипови), носії якого постійно жили в Кибинцях. 1723 р. найзаможнішими козаками села були отаман Савка Дудник, козацькі родини Горбаненків, Панченків, Матвіенків, Проскуренків. При місцевій церкві 1723 р. служив священиком Мойсій Филипович (ймовірно, брат миргородського протопопа Леонтія Пилиповича), паламарем - Кирило Савченко. При церкві діяла школа, в якій викладав дяк Яків Чудновченко. Працював шинок, який належав Йосифу Леонтіеву (Леонтієвичу), «бувшому протопопенкові миргородському», в якому шинкував Савка Швець.

У 18 ст. село входило до першої Миргородської сотні Миргородською полку. 1729 р. село Кибинці Миргородської сотні мало 133 двори (за іншими даними - 150). 1737 р. в селі розміщався приїзний двір значкового товариша Йосипа Леонтіева, житлові двори сільської старшини - отамана Прокопа Богуненка, війта Павла Багрія та інших. 1770 р. миргородський сотенний отаман, згодом сотник, Григорій Осипов та його брати Федір і Василь мали в Кибинцях 62 хати; 8 хат належало значковому товаришеві Хорольської сотні Сидору Вишневському, возному Хорольсьої сотні. 1751 р. (за іншими даними, 1781 р.) споруджена церква Архистратига Михаїла. У 80-х рр.  XVIII ст. разом із Осиповими співвласниками села були бунчуковий товариш Максим Соханський і секунд-майор Дмитро Соханський.

1787 р. в Кибинцях (село входило до Лубенського повіту, потім – Миргородського) жили 742 душі. Наступного року Максим Соханський продав належну йому частину села дідичеві Дмитру Прокоповичу Трощинському, який збудував там власним коштом церкву. В Кибинцях, у Трощинського, часто бувала родина Гоголів-Яновських. В селі діяв один із перших в Україні садибних театрів.

Після відміни кріпосного права Кибинці - центр волості Миргородського повіту. До неї належали хутори: Мащенків (Осадчого), Оверків, Харпачка, Яременків, Швайчин, Проскурнн, Дмитренків, Біїв, козаків колишнього Миргородського полку.

1861 р. село Кибинці («при протоці Тарапуньці і ставках») мало 301 двір, 886 осіб чоловічої статі, 941 — жіночої, діяли дві церкви, горілчаний і пивоварний завод. 1863 р. засноване початкове народне училище, 1912 р. — ще одне. У другій половині ХІХ ст. садиба Трощинського разом із економіею і двома заводами була продана поміщикові Шишкіну, а той продав її поміщикові Вульферту. В 1883 — 1917 рр. село було волосним центром. Діяла поштова станція.

1883 р. у селі налічувалося 414 дворів (із них 55 козацьких, 240 селян-власників), 444 хати, 2332 жителі обох статей. 1903 р. в Кибинцях працювало близько 50 вітряків.

Під час революційних подій 1905 р. і після них у селі діяв таємний гурток місцевої інтелігенції, до якого входили вчителі Д.І.Шульга, Г.Я.Пукась, Н.І.Ляхович, Н.Кравченко. 1909 р. створено сільську ремісничу (столярну) навчальну майстерню Кибинського сільськогосподарського товариства.

За даними перепису 1910 р. село разом із економією поміщика Бориса Вульферта мало 524 господарства (з них 128 козацьких, 352 селянських, 11 привілейованого стану та інші), 3268 жителів. Крім землеробства, займалися: кравецтвом - 34 чоловіки, 4 жінки; ткацтвом - 23 чоловіки, 9 жінок; шевством - 21 чоловік; теслярством - 13 чоловіків. На поденщину ходили 115 чоловіків та 65 жінок. Інтелігентні занятгя мали 32 чоловіки, 1 жінка.

Восени 1917 р. селяни розграбували маеток поміщика Вульферта. 1918 р. в селі діяли три початкових школи. Радянську владу в селі встановлено у січні 1918 р. 1919 р. створена комуна «Зірка».

В 1923 р. Кибинці центр сільської ради Миргородського району Лубенського округу. За даними 1923 р., село Кибинці населяли 3807 жителів, роз'їзд Кибинці - 31 житель.

1926 р. - 716 господарств, 3695 жителів. У 20-х - 30-х рр. зазнали репресій члени родин Литвиненків, Мащенків, Очкасів, Пищимук, Проскурів, Ребриків, Таранів, Чернет та багатьох ін. У 40-х рр. діяли колгоспи: імені Чапаева (на північ від села), КІМ (на південь від села), імені Орджонікідзе.

14.09.1941 - 18.09.1943 р.  село було окуповане німецькими загарбниками. 29 вересня 1941 року на околиці села Кибинці відбувся жорстокий бій між групою офіцерів Червоної Армії та солдатами вермахту. Після визволення Кибинці – знову центр сільської ради.

1980 р. в селі було 800 дворів, 1741 житель;

1993 р. - 722 двори, 1492 жителі;

На 01.01.2004 р. - було 1310 чол. в Бієвому – 9. Всього у селах сільради – 1319 чол.

2006 р. - 532 двори, 1201 житель. (Див. також: село Нове життя – на карті Генерального штабу 1942 року таку назву мало село Кибинці).

Джерела:

Бабич Г.В. Миргородщина. Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. – Миргород. 2007. 152 с. С.93

Розсоха Л. Села і хутори Миргородщини 17-20 ст. Миргород. 2007. 234с.