Дещо про спроби видати збірку творів Дмитра Залізняка

Збірку його творів, а це гумор та сатира, мали намір видати вже на початку 70-х років Феодосій Роговий та Олесь Юренко. Про це, зокрема, йдеться у листі О.Юренка до Ф.Рогового від 5 січня 1972 року:

«Добридень, дорогий Феодосію Кириловичу!

Щиро дякую Вам за Вашого щирого, сердечного листа, за піклування про спадщину Дмитра Залізняка.

Найперше, що треба зробити – одержати в т.Жиленка рукопис Дмитра Залізняка. І дуже добре було б, коли б це зробила сама Галина Михайлівна (дружина Дм.Залізняка - Ю.Р.). Вона віддавала – вона нехай і забере!

Потім і я, і Ви ознайомимося з рукописом, взявши все, що є там найкращого, на пильне око, на дбайливі руки. Можливо дещо довелося б попередньо відредагувати (звичайно, легенько). Потім упорядкувати і підготувати рукопис для видавництва. Потім попросити Ол.Ковіньку написати передмову. Але йому в цьому треба допомогти, бо він може все звести на гумореску, а передмова має бути і веселенька, і строгенька. Приблизно в такому плані, як Ви написали в «Комсомольці Полтавщини».

Після цього можна було б заручитися і офіційним листом до видавництва нашого відповідального секретаря. Але тільки його листом, без розголосу,  без обговорення на Ватазі, бо ту Ватагу я дуже добре знаю: кричить: «Треба! Треба!» і тут же дехто вживатиме заходів, щоб провалити. Не будемо називати «хвамилій», але напевне подібне станеться.

Отже, я і Ви – упорядники, Олександр Ковінька пише передмову. Редактор – Митро Білоус, про що я з ним уже домовився, і він з радістю бере на себе цей обов'язок. А головне – редактор!

Починаймо! В ім’я культури, в ім’я літератури, на добру згадку про доброго товариша нашого!

Тисну руку. Щиро Ваш Олесь Юренко».

Феодосій Роговий розшукував фото Дмитра Залізняка, які б можна було використати у майбутній публікації. Звертався з цим проханням до «бойового побратима» Олександра Че́ркаса. Його лист-відповідь від 25 листопада 1971 року:

«Здрастуйте, Феодосію Кириловичу!

Вибачайте за «темпи». Був на з'їзді журналістів і тільки тепер виконую Ваше замовлення.

У мене було чимало негативів з Дмитра (я робив їх ще в Комишні і там вони лежали в матері моєї), але майже всі зіпсувалися, відсиріли. Мені здається, що найкраще б відповідав Вашому задуму саме цей знімок, на весь зріст на житньому полі. Його я робив у Залізняках, здається, в 1961 році. Міг би його відретушувати, але в мене нічим, бо давно покинув фотографію за порадою ж Дмитра -  дуже багато вбивав часу на фото, а особливо на кольорове.

Другий знімок робив у Комишні, не пам'ятаю вже, в якому році. Тут з Дмитром – теж місцевий поет (колишній в'язень Маутхаузена), учитель Комишнянської середньої школи Олександр Криворучко.

Дещо про лірику Залізняка. Її в нього, мабуть, більше, ніж гумору.

Пригадую «Дощ» – буквально 12 рядків: у хмари закутаний вечір, увесь у чеканні грози. Здається ось-ось піде жаданий дощ, а його немає, як і місяць, і два місяці тому. І раптом ударили перші краплі, і все ожило, а:

      В полі тихо пшениця: «шов-шов...»

      Ти поки що спочинь, соловейку.

      Чуєш – дощ довгожданий пішов!

Або ось:

      Чотири тополі стоять на могилі,

      Чотири солдати в могилі тій сплять.

      Вітрець повіває, листочки безсилі

      Тихенько-тихенько на землю летять...

Ці тополі, і ці солдати дійсно були в Оршаві, за 3 км від Залізняків (Дмитро мене водив до тії могили): тих солдатів «накрила» німецька бомба.

Взагалі ж він трохи соромився лірики і ховав чутливу ліричну душу в гуморі і сатирі. Та про це й Ви, очевидно, здогадувалися, коли зустрічалися з ним.

Даю точну дату його смерті (підтверджену ЗАГСом): 26 вересня 1963 року.

Можливо, ці знімки не підійдуть, то пишіть, може я щось вишлю групове, але виразніших, мабуть, немає.

Бажаю успіхів!   До побачення.    Че́ркас.  25.11.71р.».

На жаль, із якихось причин, видання не відбулося.

Джерело: Роговий Ю. Тринадцятий Апостол або Сподiвання Добра i Справедливостi

Життєпис Дмитра Залізняка

Твори Дмитра Залізняка

Фото Дмитра Залізняка

Щодо обставин загибелі Дмитра Залізняка