Родовід

Рудченки походили із села Біликів, що поблизу Миргорода, їхні предки належали до козацького стану. У реєстрі Миргородського полку 1649 року записані Стецько Рудченко, козак сотні Гаврила Гладченка, й Сидір Рудченко, козак Андросової сотні. Можливо, саме від одного з них і йде родовід письменника Панаса Мирного.

Дід Панаса Яковича, Григорій Іванович Рудченко, брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, вийшов у відставку прапорщиком, разом із дружиною Катериною Яківною господарював у Біликах. Помер він близько 1824 - 1825 років . Згодом сім'я переїхала до Миргорода.

Григоріїв син Яків Рудченко по закінченні Миргородського повітового училища працював канцеляристом, далі бухгалтером у Миргородському повітовому скарбництві, яке було розташоване поряд з будинком Рудченків (нині - ріг вулиць Гоголя і Шевченка). У Миргородському краєзнавчому музеї збереглися автографи Якова Рудченка, писця першого розряду повітового скарбництва, за 1842 рік.

Мати Панаса Мирного - Тетяна Іванівна Рудченко (1824 - 1910), уроджена Гординська, теж була донькою корінного миргородця. Рід Гординський більш знатний, аніж рід Рудченків. Серед Гординських були представники й козацької старшини Миргородського полку, й духовенства. В миргородських документах знаходимо ім'я якогось Івана Гординського, жителя міста. Він народився близько 1763 року, з п'ятнадцяти літ почав службу в Миргородському полку на посадах підканцеляриста й канцеляриста, у 1783 році мав звання сотенного отамана. Чи то саме він був батьком Тетяни Іванівни (на час її народження йому виповнилося 60 років), чи то якийсь інший Іван Гординський - це питання ще потребує з'ясування.

Цікавою людиною був ще один представник цього роду - Стефан Андрійович Гординський, як можна здогадуватися, дядько Тетяни Іванівни. У 60-80-х роках XVIII століття він служив ієреєм, настоятелем Троїцької церкви Миргорода, у 1786 році — на посаді намісника миргородського. Зазвичай найвищі й середні церковні чини того часу одержували освіту в Києво-Могилянській академії. Напевно, вчився там і Стефан Гординський. Цікаво, що брат Панаса Мирного Іван Білик (І.Я.Рудченко) в автобіографії, написаній 1890 року, вказував, що його дід по матері був професором елоквенції Києво-Могилянської академії й особистим приятелем славетного миргородського художника Володимира Боровиковського. Можливо, він мав на увазі Стефана Андрійовича Гординського, на нашу думку, двоюрідного діда по матері І.Білика.

Сім'ї Гординських і Боровиковських (Боровиків) дружили здавна, їх єднала належність до церкви. В родині Боровиків усі були священиками або іконописцями, які обслуговували своїм художнім ремеслом усі миргородські церкви.

У 90-х роках XVIII століття Стефан Гординський жив уже не в Миргороді, а в Полтаві, де продовжував служити священиком. Гординський перебував у близькій дружбі з Опанасом Дем'яновичем Гоголем-Яновським, дідом Миколи Гоголя. Збереглися листи С.Гординського до О.Д.Гоголя-Яновського за 1795 - 1796 роки, які свідчать, що Стефан Андрійович на той час уже був досить шанованим у Полтаві церковним діячем, який зберіг зв'язки з Миргородом і Миргородщиною. Він не мав надто великих статків: Гоголі-Яновські навіть постачали йому харчі із свого маєтку, з хутора Купчинового і з Миргорода.

Донька Стефана - Параскева Гординська - у 80-х роках узяла шлюб із Йосипом Петровичем Кирпотенком, військовим товаришем, архіваріусом миргородської полкової канцелярії. Зв'язки Гординських і Рудченків з Кирпотенками тривали також і в наступних поколіннях. Панас Рудченко, як відомо, в роки своєї молодості приятелював із Миколою Яковичем Кирпотенком, службовцем Миргородського повітового суду (1870), який згодом одержав чин колезького асесора, був почесним мировим суддею Миргородського повіту (1884), секретарем Миргородської повітової земської управи (1888) , листувався з ним.

Коли Панас Рудченко 1871 року переїхав з Миргорода до Полтави, він поселився по вулиці Монастирській (нині Радянська), 14, в колишньому будинку своїх предків Гординських. На той час спадкоємцем будинку Гординських став Георгій (Юрій) Семенович Адешелідзе, з яким упродовж тривалого часу дружив П.Мирний. (Про зв'язки Рудченків з Адешелідзе буде сказано далі).

Усе викладене вище стосувалося предків Тетяни Іванівни Гординської по батьковій лінії. По жіночій же лінії мати Панаса Мирного походила з роду Трекових, про яких розповідають новознайдені архівні матеріали.

Іван Рудченко (І.Білик) писав у автобіографії: «З материнської сторони рід наш не цілком місцевий: в атестаті діда моєї матері (по жіночій лінії) сказано, що він «людина грецької нації», тобто виходець із Греції, який вступив до лав російської армії, воював разом з нею в Семилітню війну, одержав за це капітанський чин і медаль з оригінальним надписом: «Переможцеві над пруссаками».

Навряд чи можна сьогодні упевнено стверджувати, чи був дід Тетяни Іванівни Гординської справді греком. А от про постійні й широкі зв'язки Трекових із грузинами існує чимало документальних свідчень. Чому саме з грузинами? Тут слід зробити невеликий екскурс до першої половини XVIII століття.

На початку 40-х років на Полтавщині утворилася досить значна колонія грузинів-емігрантів. Це були ті грузинські сім'ї, котрі 1724 року разом із царем Вахтангом VI з політичних мотивів покинули Грузію і, сподіваючись у майбутньому на військову підтримку з боку Росії, у 1725 - 1739 роках жили переважно в Москві та Петербурзі. Із цих грузинів-емігрантів 1738 року було сформовано Грузинський гусарський ескадрон, реорганізований 1741 року в Грузинський гусарський полк. За іменним указом імператриці Анни Іванівни від 25 березня 1738 р, грузинським гусарам було виділено землі «у вічне спадкове володіння, кожному за пропорцією», «в Україні, у пристойних місцях». У 1741 - 1743 роках грузини одержали ці землі на території чотирьох полків: Полтавського, Миргородського, Лубенського і Прилуцького, де їм було виділено 2305 дворів.

У Миргороді було одне з найчисленніших грузинських поселень. Тут жили князі Гурамішвілі (поет Давид Гурамішвілі та його дружина) [15], князі Херхеулідзе, Ратішвілі, Пхеїдзе, дворяни (азнаури) Чхерідзе, Бежанашвілі, Одишилідзе, Інасарідзе, Давиташвілі, Мікеладзе, Шенгелідзе, Егнаташвілі, Сагінадзета інші. З багатьма із цих сімей так чи інакше була пов'язана родина Трекових.

Одночасно з цими сім'ями на початку 40-х pp XVІІІ століття у Миргороді поселився грузинський дворянин Ніколоз Хачапурідзе, який одержав у власність 10 дворів посполитих. Він помер близько 1748 року, залишивши сиротами двох неповнолітніх доньок - Анну і Єлизавету, які, «будучи в малолетстве, находились в городе Москве при тетке своей монахине Марии Хачепуридзевой в воспитании». Згодом дівчата повернулися до Миргорода, успадкували батьківський маєток: 1770 року їм належало у місті 16 хат.

Анна вийшла заміж за грузина Ніколоза Тухарелі (Тухарелова), вахмістра Грузинського гусарського полку, який володів 8 хатами у містечку Багачці Миргородського полку, її ж сестра Єлизавета взяла шлюб з Іваном Антоновичем Трековим. Останні й були прабабою і прадідом Панаса Мирного. Ми стверджуємо це упевнено, оскільки в досліджених нами численних документах Миргорода другої половини XVIII століття жодних інших Трекових немає.

Капітан І.А. Греков брав участь у Семилітній війні, служив у Московському легіоні, до складу якого влився після розформування й Грузинський гусарський полк, де служили переважно грузини. Напевно, там Іван Антонович і познайомився з Ніколозом Хачапурідзе. У 1779 р. Греков уже відставний капітан. Його прізвище дуже часто фігурує в миргородських документах другої половини XVIII століття, які стосуються грузинських поселенців. Постійне спілкування І.А. Грекова з грузинами спричинилося до того, що і його стали вважати грузином. У одному з документів - метричній книзі Троїцької церкви м. Миргорода є запис від 22 травня 1785 р.: «У посполитого Тихона Батия и жены его Анны 21 дня рожденный сын Константин крестился, восприемником был Яков, грузина капитана Грекова сын».

Наведений метричний запис, окрім того, що вказує національність Грекова, цікавий ще й тим, що підтверджує: саме ці Грекови були предками Панаса Мирного. Підтверджує ось яким чином. В.Черкаський у біографічному дослідженні про Панаса Мирного (1973) документовано довів, що нянька баба Оришка, персонаж роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» й інших творів письменника раннього, миргородського періоду творчості, є реальною особою. Це Ірина Костянтинівна Батієнко (нар. бл. 1811 p.), яка дісталася матері Панаса Рудченка Т.І.Гординській як кріпачка внаслідок розподілу спадщини між Гординськими і Тетяною Іванівною в 1851 році. Згаданий у наведеному вище метричному записові Костянтин Батій, на наше переконання, є батьком Ірини Костянтинівни Батієнко (дати їхнього народження не суперечать такому припущенню). Отож, Костянтин Батій, який, очевидно, належав Трековим, був хрещеником Якова Грекова - сина Івана Антоновича Грекова (кріпаки тоді часто просили своїх панів бути хрещеними батьками новонароджених дітей). Від Трекових кріпаки Батії (Батієнки) перейшли до Гординських, а від них - як посаг Тетяни Іванівни Гординської - до Рудченків.

1794 року І.А. Греков був засідателем Миргородського повітового суду. У той час миргородським повітовим суддею служив грузинський князь Давид Ратієв, близький знайомий Грекова. Подальша доля Івана Антоновича невідома. Із значною долею вірогідності можна припустити, що Трековим належали маєтності й поза Миргородом: на початку XX століття в Багачанській волості Миргородського повіту існував хутір Греківщина. У містечку Багачці у XVIII столітті був маєток свояка І.А. Трекова - Миколи (Ніколоза) Тухарелі, а в середині XIX століття там жили його нащадки - підполковник Семен і титулярний радник Іван Тухарелови.

Іван Антонович Греков мав синів Якова, Романа, Василя та доньок Віру й Катерину. Ми вважаємо, що одна із них (на жаль, досі не вдалося встановити, котра саме) одружилася з Іваном Гординським і стала матір'ю Тетяни Іванівни Гординської, тобто бабусею Панаса Рудченка.

Ще одним, хоч і непрямим доказом грузинського походження Панаса Мирного можуть слугувати факти багаторічної, упродовж кількох поколінь, дружби Трекових, Гординських і Рудченків із миргородськими грузинами - дворянами Одишилідзе (Адешелідзевими). Син Івана Антоновича Грекова Василь 1782 року став хрещеним батьком «младенца Іоанна» - сина Івана Яковича Одишилідзе, парафіянина Успенської церкви Миргорода. Брат Василя Грекова Яків був «восприемником» при хрещенні іншого сина І.Я.Одишилідзе - Павла.

Хрещеним батьком Панаса Яковича Рудченка був Михайло Адешелідзе. У метричній книзі Троїцької церкви Миргорода за 1849 рік, у розділі про новонароджених зроблено такий запис:

«Мая 17. Афанасий. Коллежский регистратор Яков Григорьевич Рудченко и законная жена его Татиана Ивановна, оба православные, восприемники: подпоручик Михаил Адешелидзев и губернского секретаря жена Анна Михнова».

У роки життя в Полтаві Панас Мирний дружив із сім'єю Юрія (Георгія) Семеновича Адешелідзе, чиновника Лубенського та Полтавського скарбництв, з яким мешкав у одному будинку.

Варто наголосити й на дружніх стосунках прадіда Панаса Мирного Івана Антоновича Грекова з відомим грузинським поетом Давидом Гурамішвілі, автором збірки «Давітіані», який у 1741 - 1792 роках жив у Миргороді, їх єднало сусідство, спільні інтереси, військова служба в минулому і, звичайно ж, Грузія. Як люди близько знайомі, вони неодноразово виступали один у одного свідками при укладанні різних актів. Так 1772 року Давид Гурамішвілі як свідок підписав «вірчий лист» Єлизавети Трекової та її сестри Анни Тухарелової, даний ними І.А.Грекову з приводу вирішення майнових питань. А. Греков засвідчив кілька «купчих кріпостей» сім'ї Гурамішвілі: про продаж сінокісної луки поблизу Миргорода 1786 року, про продаж княгинею Тетяною Гурамовою миргородського маєтку 1794 року, відпускне свідоцтво, видане кріпакам Гурамішвілі Бабенкам .

Трекових із Гурамішвілі поєднували також стосунки кумівства. Князь Давид і його дружина Тетяна Василівна не мали власних дітей. З документів бачимо, як часто княгиня Гурамова зголошувалася бути хрещеною матір'ю миргородських дітей - українців і грузинів, у тому числі й Трекових. У метричній книзі миргородської Успенської соборної церкви від 24 липня 1780 року священик записав: «У капитана Иоана Грекова родился сын Роман. Восприемники полковник Давид Ратиев да княгиня Татиана Гурамова». А наступного року княгиня Гурамова «восприймала» доньку того таки Івана Антоновича Грекова -Катерину, яка народилася 5 листопада 1781 року.

До речі, слід зазначити, що названий у цитованому метричному записові Давид Ратієв, миргородський повітовий суддя, був зятем грузинського поета Дмитра Саакадзе, який входив до групи грузинських поетів-емігрантів на Полтавщині (Давид Гурамішвілі, Шіо Джавахішвілі, Отія Павленішвілі та ін.).

У Лубенському полку, в містечку Глинську, жили родичі сім'ї Гурамішвілі - грузинські дворяни Зедгінідзе. Вони були особливо прихильними до І.А.Грекова, доручали йому розпоряджатися своїм маєтком на час їхньої відсутності.

1784 року капітан Іван Греков разом з іншими миргородськими грузинами - підполковником Д.Ратієвим, городничим О.Пхеїдзе, князем Д.Саакадзе - давав свідчення у судовій справі про напад «невестимых людей», «ниякихсь разбойников» на будинок грузинського протопопа Давида Мікеладзе в Миргороді .

Таким чином, усе життя й діяльність прадіда Панаса Мирного І.А.Грекова були пов'язані з грузинською колонією на Полтавщині, в тому числі з грузинськими поетами, що, звичайно ж, впливало на формування інтересів родини (не виключено, що й літературних).

1 2 3 4 5 6