(20.11. (02.12.) 1897, с.Чардахли, Єлизаветполь (Гянджа) — 21.09.1982 Москва)

Воєначальник, маршал (1955), двічі Герой СРСР (1944, 1977), депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань, кандидат в члени ЦК КПРС з 1952.

Іван Христофорович Баграмян з 1941 року в званні полковника посідав посаду заступника начальника штабу – начальника оперативного відділу штабу Київського Особливого військового округу.

Баграмян брав участь в обороні Києва в серпні-вересні 1941року, що закінчилася небувалою катастрофою. 18 вересня 1941 року чотири армії і штаб фронту опинилися в оточенні. Своєчасно очоливши передовий загін штабної колони, І.Х.Баграмян благополучно проминув німецькі заслони, на відміну від командувача фронтом Кирпоноса; начальника штабу фронту Тупікова (безпосередній начальник Баграмяна); члена Військової ради фронту, секретаря ЦК КП(б) України Бурмістенко і десятків інших генералів, що загинули або потрапили в полон. У переході по тилах супротивника до його загону приєднувалися різні розрізнені частини, і в результаті Баграмян вивів з оточення групу військ чисельністю до 20 тис.

Ось як він розповідає у власних спогадах про своє перебування на території Комишнянської селищної ради : "Увечері тепло попрощалися з жителями селища і попрямували до великого села Комишня, сподіваючись зустріти там передові частини наших військ. Рухалися скритно, минаючи населені пункти. У околиці Комишні зупинилися. У розвідку викликалися відчайдушні Дорохов і ще два офіцери. Через півгодини почулася автоматна стрілянина, злетіли ракети. Лейтенант Дорохов, задихаючись від швидкого бігу, доповів:

— У селі німці! Трохи не потрапили до них в лапи.

Ми не стали втрачати час, обійшли село. Вже світало, коли наблизилися до невеликого селища Мелешки, що розкинулося на березі ріки Хорол. Гітлерівців тут не було, про що нас повідомив господар крайньої хатини. Переконавшись, що ми радянські командири, він узявся вказати нам брід. Переправилися через річку вже завидна. Далі йти було небезпечно: довкруги відкрите поле. Вирішили провести день в прибережних чагарниках недалеко від хутора Червоний Кут.

…до села Рашівка, де, з чуток, ще вчора бачили червоноармійців.  Світанок застав нас у хутора Саранчева Долина. Сховалися в лісі, що тягнувся уздовж річки Псел, з півночі рухається невелика колона автомашин. Я наказав приготуватися до бою.

Дозор розвідувального загону. Старший дозору сержант Морозов. Ми дізналися, що загін посланий командиром окремого саперного батальйону з міста Гадяч."