Тимофій Макарович Устименко
(1864 - після 1913)
Знаний педагог, фольклорист, краєзнавець. Народився близько 1864 років селянській родині. Освіту здобув у Миргородському повітовому училищі (закінчив його 22 червня 1879 року). 1881 року склав іспит при Педагогічній раді цього закладу на звання вчителя початкових шкіл. За політичними поглядами він був близьким до народників, охоче спілкувався з селянами, збирав факти місцевої старовини. Через підозри з боку поліції змушений був змінювати місце роботи. Із вересня 1881 року працював учителем народних шкіл Миргородського повіту: в Шишаках, у Петрівцях (1883), знову в Шишаках (1883), у Зуївцях (1884 - 1896), удруге в Петрівцях (1896 – 1897).
За роки вчителювання в Зуївцях Тимофій Макарович написав нарис «Село Зуївці Миргородського повіту Полтавської губернії» (1893), який був виданий у Полтаві російською мовою як додаток до звіту Миргородської повітової земської управи 1894 року. 10 липня 1896 року вчитель Т.М.Устименко за самовіддану працю на ниві народної освіти був нагороджений срібною медаллю з надписом «За усердие». Через хворобу звільнився від служби 1 листопада 1897 року. Подальша доля педагога нам не відома. Помер він не раніше 1913 року.
Тимофій Макарович був одружений із донькою надвірного радника Олімпіадою Тимофіївною Євстигнеєвою. Вона здобула освіту в Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, з 1886 року працювала помічницею вчителя Зуївської початкової народної школи, була на цій посаді й 1893 року. Відомо, що 1901 року Олімпіада Тимофіївна служила на посаді вчительки Хомутецької народної школи. Подружжя мало доньку Тетяну.
Цікавою особистістю був старший брат Тимофія Макаровича Архип Макарович Устименко (роки життя близько 1860 - після 1928), житель Миргорода, особистий почесний громадянин. Початкову освіту він так само, як і брат, здобував у Миргородському повітовому училищі (1871). Працював бухгалтером Миргородської повітової земської управи (1884 - 1908), виконував обов'язки секретаря управи, був завідувачем окладного столу (1897). Його обирали миргородським міським уповноваженим, скарбником Миргородського товариства допомоги бідним (1904), членом правління Миргородського товариства взаємного кредиту (1905 -1906). В 1914 - 1917 роках А.М.Устименко служив директором Миргородського міського громадського банку, відкритого 1 листопада 1912 року.
Архип Макарович, дієвий і всебічно обдарований чоловік, був знавцем красного письменства, автором оригінальних творів. Він став членом правління Миргородського музично-драматичного гуртка (1904), учасником інших аматорських гуртків при Народному Домі, що діяв на правобережжі в Миргороді. За твердженням миргородців, то був «місцевий поет і оригінал». Щоправда, його поезії до нашого часу не збереглися. А ось твори його дружини Марфи Аврамівни Устименко, теж миргородської поетеси-аматорки, дійшли до нас. Вона народилася в Миргороді (за деякими даними, в селі Біликах) у родині ремісника-каретника, працювала кравчинею. В 1914 - 1915 роках опублікувала кілька віршів у журналі «Рідний край». 1917 року видала в Миргороді, в друкарні Шифри Вульфівни Шик, збірку віршів і байок «Поетичні твори», куди ввійшли її поезії 1900 - 1917 років. Під час Української революції написала вірш «Воля», присвячений Тарасові Шевченкові. Померла Марфа Устименко 1922 року. Стосик її непроданих свого часу збірок зберігся в миргородців, і на початку 1970-их років їх розшукав миргородський краєзнавець, етнограф і фольклорист Іван Гурин.
Ось такий цікавий рід жив у нашому краї. Може, серед миргородських Устименків, які нині живуть у Миргороді чи в районі, є його нащадки?
Розсоха Людмила. Діячі з роду Устименків.//Прапор перемоги № 39, 28.09.2012р., с.7.