1. Історія освіти в Миргороді
Здавна в Україні при церквах існували школи. Були вони і в Миргороді. Ще на початку ХVІІІ століття в місті діяла полкова школа, яка підпорядковувалась Генеральній військовій канцелярії. Детальна інформація про освітянську діяльність у Миргороді з‘являється з утворенням нового губерніального і повітового адміністративного поділу.
5 листопада 1804року в Миргороді було засноване двокласне училище для дітей купців і міщан. У 1813 році воно стало повітовим училищем, яке діяло до 1901року. За відомістю 1819 року, в Миргородському повітовому училищі навчалося 22 учні, з них троє були селянськими дітьми.
На початку 60-тих років ХІХ століття Миргородське повітове училище розміщалось на правобережжі Хоролу, на Пісках – по Гоголівській вулиці, недалеко від мосту, в будинку Стеблинського, що стояв із пожежнею. За радянської влади будинок Стеблинського було націоналізовано, а в 1943 році його спалили німці при відступі.
В 1860 – 1862 роках в училищі працював викладачем український письменник Анатоль Свидницький, який у цьому самому будинку влаштував ще й недільну школу.
У 80-х роках значна увага приділялась розвиткові освіти на Миргородщині. 1883 року в Миргородському повіті було 29 початкових народних училищ. Найстаріше з сільських училищ – Обухівське парафіяльне – засноване ще 1836 року. Понад чверть усього бюджету Миргородського повітового земства йшло на народну освіту. У 1912 році в повіті уже налічувалось 95 земських початкових народних училищ, тобто кожне село, навіть деякі хутори, мали по одній, а то й по 2-3 школи.
У Миргороді на початку ХХ століття діяло 6 училищ – крім повітового, ще були церковнопарафіяльне (існувало з 1832 року), Миргородське перше – на Личанці, Миргородське друге розміщалось біля тодішньої волості, Миргородське третє – у Ліску, Миргородське четверте і Миргородське Жіноче училище. Останнє було розташоване на Гоголівській вулиці, навпроти нинішньої середньої школи № 1 – там, де тепер їдальня цієї школи. У 1907 році ним завідувала Євгенія Степанівна Пекур, відомий у Миргороді педагог. До наших днів збереглося ще одне приміщення – церковнопарафіяльного училища. Нині це старий будинок на розі вулиць Гоголя (71) і Грекова.
На початку ХХ століття у місті діяв педагогічний музей.
Як свідчать документи Миргородської повітової земської управи, у 1911 – 1915 роках церковнопарафіяльні й земські училища розміщалися в місті у Ліску й на Личанці, на вулиці Сорочинській; 1915 року будувалися нові початкові школи – знову ж таки на Личанці й на Портянках.
1901 року до Миргорода приїхала педагог Наталія Андріївна Грановська. Того самого року вона власним коштом відкрила у місті приватну жіночу прогімназію. Спершу на вулиці Ведмедівці, в будинку №72, у хаті Остапа Паська, Грановська найняла хатину, де навчала своїх перших двох учениць. Через два роки вона зайняла для прогімназії будинок у пана Максимовича на Базарній площі в центрі міста. Прогімназія тоді була чотирикласною. В 1907 році, коли кількість учениць зросла, довелося перейти до іншого будинку – на Гоголівській вулиці ( це той будинок, у якому до 1964 року розміщалися пошта й телеграф).
У перші роки діяльності прогімназії Наталія Андріївна викладала всі предмети сама, а згодом – лише історію й географію, та ще іноді й арифметику. Не маючи власної сім‘ї, освітянка весь свій час віддавала виплеканому нею закладові.
1910 року прогімназія Н.Грановської уже набула статусу гімназії і мала 7 класів. Два роки по тому в цьому закладі навчалися 230 учениць і працював уже досить великий педагогічний колектив. Тут служив законовчитель священик Д.А.Мільгевський, викладачі К.І.Горянов, [И.И] Ляшок (ініціали в прямих дужках подано російською мовою – Авт), С.Я. Чалий, И.П. Чайка, [А.А.] Косарєв, викладачки [Е.Д.] Романова, [А.Н.]Феодорова, Р.В.Василевська, М.В.Козакова, [Е.М.]Жегалова, [Е.Ф]Яковенко, [А.Л.]Левитська, [А.Н.]Пуглаєнко, Г.К.Ган, [О.И.]Свирська, [М.А.]Траум, класні наглядачки [А.Т]Глущенко, [А.И.]Степанченко, [А.В.]Кирилова, [А.М] Миницька,[М.И.] Набатова.
Навчання було платним, дотації також виділяло повітове земство. Згідно з державною політикою того часу, викладання в навчальних закладах Миргорода велося російською мовою. Більше того, все українське вважалося грубим, непристойним і підлягало осуду. Так 1913 року на педагогічній раді жіночої гімназії розглядали поведінку учениць VІ класу Марії і Марфи Трубицьких та Іди Вепринської, які «в летнее время текущего года были в местном театре на пьесе «Вампир», которая написана на малороссийском наречии и в которой были неприличные жесты и выражения». А Ользі Соколович, учениці V класу, знизили поведінку за «гулянье по городу в малороссийском костюме».
Гімназія Наталії Грановської діяла до 1917 року.