Історыя Миргородщини: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
4. Гетьман Данило Апостол
Дід гетьмана Данила Павловича Апостола був волоським боярином. Батько Павло Апостол - теж. Останній при Богдані Хмельницькому переселився на Україну, був полковником миргородським і, за деякими джерелами, навіть гетьманом.
Син Д.П.Апостола Петро (помер 1778р.) займав посаду миргородського полковника, коли батько отримав гетьманські клейноди. Дітей він не мав. Рідний брат його Павло був Лубенським полковником (1727-1736) і помер від смертельної рани при штурмі Гезлева (Євпаторії). Дочка гетьмана Данила Апостола була дружиною сина сумнозвісного Василя Леонтійовича Кочубея.
За деякими відомостями Апостоли були далекими родичами М.В.Гоголя.
Хронологія життя гетьмана
1668 р. - смерть батька. 14-річного Данила обрано миргородським полковником на батькову посаду. За неповнолітнього (до 1678 p.) справи вів якийсь Дуб'яга.
З 1678р. - діє сам. Мазепа його довго не жалував (як прихильника Самойловича), хоч і не надовго, але відбирав полковництво.
1693-1696рр. - за наказом Мазепи воював з татарами та військовим канцеляристом Петриком, який втік у Крим, оголосив себе гетьманом, очолював набіги на Україну в союзі з татарами. У 1696 р. Апостол та гадяцький полковник Борухович розбили кримського хана на Ворсклі при Сокольці. Петрик у цьому бою загинув.
1697р. - Мазепа відбув на захист завойованих татарських фортець і залишив Апостола наказним гетьманом.
1700р. - Апостол на шведському кордоні. Там помер наказний гетьман Обидовський, а Данило Павлович прийняв знову це звання.
1701 p. - під керівництвом Шереметьева брав участь у поході на Ліфляндію.
1704 р. - Апостол воював у Польщі на стороні короля Августа, але був обурений діями Іоганнна Паткуля (що привели до загибелі Миргородського полку) і самовільно повернувся додому.
У справі Кочубея та Іскри Апостола оббрехали, як людину, якій Кочубей та Іскра після вбивства царя нібито мали передати гетьманську владу. Але його вигородив Мазепа. У листі до Петра І він писав: «Апостол породы волошской, человек от отца заслужений в войске, воин добрый, из всех полковников давнейший, старейший, знатный, заслуживший честь и любовь от всех полков...».
1708 р. - десь тижнів зо три був при Мазепі з шведами. Саме Мазепа послав Апостола до царя на переговори. Скоропадський тоді по суті врятував Апостола - «замовив слово» за нього перед царем. Незабаром, 14 травня 1709 року з повеління Петра І була зруйнована Запорізька Січ. Царські війська вчинили наругу над храмами і прахом національних героїв.
1722 р. - Петро І заснував першу Малоросійську колегію, а Апостола, щоб не заважав, з 10-тисячним загоном козаків послав до Персії.
1723 р. - вже при Павлу Полуботку Апостола відправили на Коломак, захищати кордони від татар. У червні того ж року прибув Полуботок у Петербург до Петра І, де 10 листопада разом з деякими старшинами отримав царську «милість»: вирок про «вечное заточение и лишение имения в пользу государя и его казны». Апостола ж закували у кайдани і посадили у Петербурзі у в’язницю, де просидів він більше року.
1725 р. - помер Петро І й Катерина І звільнила арештованих старшин.
1727 р. - Петро II ліквідує Малоросійську колегію, відновлює інститут гетьманства. 1 жовтня цього ж року в Глухові у присутності російського уповноваженого - резидента Наумова, рада обрала 70 - річного Данила Апостола гетьманом. Його молодшого сина послали в Росію як заручника.
1730 р. - у Москві від віспи помер Петро II. Старий гетьман був присутній при останніх хвилинах його життя.
1731-1734 pp. - останні роки гетьманування Апостола, які відбилися в народній пам’яті чорною сторінкою. У той час, як Апостол лагідний, хворобливий «на погоду» дідусь, займався у Сорочинцях садівництвом, тисячі українських козаків будували «Українську лінію» - земляний вал з межами, де багато їх померло від хвороб і тяжкої праці. Та імператриця Анна зобов'язала Апостола послати туди козаків, а на додачу в Україні залишила на утримання 6 російських полків.
1 жовтня 1734 р. - гетьман Данило Апостол помер. Його розбив параліч.
Вдова гетьмана отримала від цариці «пенсіон» у 3 тисячі карбованців та близько 9 тисяч селянських дворів у спадщину від покійного чоловіка.
Іван Матвійович Муравйов-Апостол
Сергій Іванович Муравйов-Апостол
Матвій Іванович Муравйов-Апостол
Іполіт Іванович Муравйов-Апостол
Іоасаф Білгородський (Іоаким Горленко)