4. Комишня в роки колективізації і Голодомору
Першим колективним господарством у селищі була сільськогосподарська артіль «Червона нива», створена в 1922 році на хуторі Грабщина Дорошенком І.П., Килимником І.М., Демченком І.І., Пилипчуком С.П. Там діяв так званий колгоспний університет. Створена артіль об’єднувала 22 людини і 6 господарств. Організація виявилася економічно не вигідною і скоро розпалась,
У листопаді 1927 року колективізація прийшла в селище. Було створено актив для пропаганди колгоспного господарювання, який очолив голова селищної ради О. Хоруженко. У 1928 року було створено два ТСОЗи – «Бідняцька перемога» і «Червоний шлях», але люди позабирали свої заяви і організації було ліквідовано. до січня 1930 року було заново зібрано 900 заяв (показово,що за даними перепису 1926 року в Комишні проживало 7333 мешканці і було 1613 господарств).
Створення першого колгоспу розпочали у приміщенні клубу, - колишньому домі купця Смілянського, убитого разом з дочкою за допомогу денікінцям.
Але будинок не міг вмістити всіх майбутніх колгоспників, тому збори вирішили перенести до Богородицької церкви. Священник дав дозвіл. На засіданні затвердили назви колгоспів і обрали правління.
Колгосп імені Тараса Шевченка очолив Коростіль Теофан Іванович, а другий колгосп - імені 17-ї партконференції - Попик Іван Трохимович. Обидва колгоспи поділили на сошні бригади - за назвами кутків: Злодіївська бригада, Слобідська та ін. Першими почали здавати своє майно активісти. Показово, що їхні жінки були категорично проти: "Чим дітей годувати будемо?"
Про те, що колективізація зустріла у нашому краї рішучий опір, вказують також матеріали т.зв. "Комишнянської справи".
У 1934 році два великих колгоспи було розділено на 6 дрібніших.
У першій половині 20-х років у Комишні працювали: поштове відділення і телефонна станція, лікарня, три початкові і одна семирічна школи, хата-читальня, кілька гуртків лікнепу. На 1930р. було відкрито філію робітфаку Київського ветеринарного інституту. У 1932 р. було організовано Комишнянську МТС. Із 1931 по 1935рр. містечко входило до складу Миргородського району Харківської області.
Комишнянський район було відновлено у 1935р. Він у 1937р. увійшов до складу новоутвореної Полтавської області.
Всесоюзний перепис населення 1939 року виявив різке скорочення населення в Комишні - до 5173 чол., що пояснюється сталінськими репресіями: розкуркуленнями, колективізацією та перш за все - Голодомором 1932-33 років. Різниця з попереднім переписом (1926р.) складає 2160 чол. За свідченнями очевидців, у селищі не було єдиного місця для поховань жертв Голодомору, - ховали по погребах, по садках і т.п. Найбільшим з них є старий цвинтар у Прогресі. Серед загиблих від голоду: Нипенко Андрій та Олексій, Силка Василь, Слухаєвський Федір Кирилович - священик Спасо-Преображенської церкви, т.зв. Ладанчата. Відомі випадки канібалізму - Робоча Марина з'їла своїх дітей.
В розпал голоду у Комишні відбувся хлібний бунт. Коли Горобець Іван ударив у дзвін, то за його сигналом мешканці села розграбували хлібні склади на старій базарній площі. (За неймовірним збігом обставин, саме на цьому місці в наші дні було поставлено районний пам'ятник жартвам Голодомору). До містечка було введено війська, які розмістилися на «Горобцевому». Серед репресованих крім родини Горобців відомий Ємець Василь, - його покарали за збір колосків. Серед активістів - виконавців злочинної політики, називають: Зайшлого Петра, Дробота Федора, Москаленка Петра, Милівського Пилипа (він був головою сільради), Кубая Панаса, Килимник Палажку.
Всього встановлено імена 88 загиблих у часи Голодомору:
Балко Килина Іванівна одноосібниця.
Балко Марія Назарівна одноосібниця.
Балко Олександр одноосібник.
Балко Федір Назарович одноосібник.
Балко Явдоха Назарівна одноосібниця.
Бардак Петро Терентійович одноосібник.
Бардак Євдокія Терентіївна одноосібниця.
Бережна Олена одноосібниця.
Бородавка Векла
Бородавка Марія Іванівна одноосібниця.
Бородавка Палажка
Бородавка Іван Григорович одноосібник.
Гузенко Галина Семенівна
Гузенко Петро Якович 1890 р.н.
Гузенко Семен Семенович
Дем’яненко Ольга Володимирівна
Довбня Марія Іванівна
Дордусь Ольга Прокопівна
Дордусь Прокіп Степанович
Дробіт Данило 1885 р.н.
Дробіт Ярина 1887 р.н.
Загорулько Іван Іванович
Клименко Віктор
Козельська Любов Михайлівна
Козельська Оксана Дмитрівна
Козельський Віктор Михайлович
Коломієць Василь
Коломієць Олександра Василівна
Коломієць Іван Васильович
Кулик Гнат 1895 р.н.
Лускань Сіма
Мальченко Борис Васильович 1924 р.н.
Мальченко Домаха Іванівна 1898 р.н.
Мальченко Ольга Василівна 1925 р.н.
Мельник Антін Іванович
Мельник Ганна Іванівна
Мельник Григорій Іванович
Мельник Пелагія Іванівна
Мельник Харитина Іванівна
Мельник Іван Каленикович
Момот Дмитро
Момот Олександр
Міщенко Михайло Петрович
Міщенко Олексій Омельянович
Нестеренко Мокрина
Нипенко Андрій
Нипенко Олексій
Охріменко Катерина Антонівна
Охріменко Одарка Миколаївна
Охріменко Іван Миколайович
Панченко Гнат Іванович
Пелих Агафія
Пелих Василь Захарович
Пелих Ганна Миколаївна
Пелих Гапка
Передерій Олександр Михайлович
Похмурко Настя Максимівна
Прикипіло Марта
Прикипіло Іван
Пічик Кирило
Романенко Віра Омельянівна
Романенко Надія Омельянівна
Романенко Іван Павлович
Силка Василь
Силка Віра
Силка Григорій
Силка Мотря
Сич Галина
Сич Надія
Сказко Трохим Якович
Слухаєвський Федір Кирилович священик Спасо-Преображенської церкви
Снісар Григорій Самійлович 1918 р.н.
Снісар Самійло Михайлович 1895 р.н.
Сушко Семен
Тихонов Іван Сергійович
Холод Галина Лаврентіївна 1923 р.н.
Холод Лаврентій Іванович 1898 р.н.
Холод Микола Лаврентійович 1925 р.н.
Холод Олексій Лаврентійович 1928 р.н.
Холод Сидір Іванович 1895 р.н.
Холод Федір Лаврентійович 1921 р.н.
Черкас Ольга Андріївна
Іваненко Ганна Іванівна
Іваненко Марія Василівна
Іваненко Микола Васильович
Іваненко Михайло Васильович
Іщенко Любов Павлівна
Іщенко Павлина Яківна
З іменами загиблих можемо познайомитись у Книзі пам'яті на с. 501 та у книзі Олександра Джуня. Про загиблих народних майстрів свідчить Сергій Білокінь «Теорія і практика большевизму»
Показово, що доля Комишнянських храмів тісно пов’язана з темою голоду. Відомо, що перша церква у селищі була знищена у 1921 році (Спаська), друга – Іллінська у 1928 році, третя Різдва Богородиці – спалена на початку 30-х років, дещо пізніше була знищена і Миколаївська церква на Слобідці.
Згаданий період у історії селища був часом кульмінації масових сталінських репресій. Список репресованих комишнян.