17. Події революції 1905-1907 років на Миргородщині.
Суспільно-економічний та політичний розвиток Росії кінця XIX та початку XX століття вів її до революції, її початком стали події 9 січня 1905 року. В цей день царський уряд розстріляв мирну демонстрацію робітників. "Кривава неділя" сколихнула всю країну. Страйки, демонстрації, мітинги показали силу народу. В червні 1905 року спалахнуло повстання на броненосці Чорноморського флоту "Потьомкін". У ньому активну участь брав наш земляк з Хомутця матрос Г.Т.Стрижак. Це повстання пов'язане з нашим краєм ще й тим, що в 1906 році в маєтку поміщика О.І.Смагіна переховувався один із організаторів повстання П.М.Матющенко.
Жовтневий всеросійський політичний страйк охопив усю країну. Уряд, наляканий розмахом революції, змушений був піти на поступки. 17 жовтня 1905 року в Миргороді почався страйк прикажчиків і робітників торгових та промислових підприємств. На другий день страйкуючі в передмісті "Островок" провели мітинг. На ньому були присутні 400 чоловік. Учасники мітингу обговорювали економічне становище страйкуючих та засоби його поліпшення. Та місцева влада направила туди наряд козаків козачого артдивізіону, що стоя тоді у місті. Козаки розігнали мітинг, а 8 чоловік затримали.
21 жовтня у другій половині дня біля приміщення поліцейської управ: зібралися люди з вимогою звільнити заарештованих. Боячись нового виступу народу, справник наказав випустити їх на волю. 23 листопада біля приміщення волосної управи без дозволу зібрався сход селян-близько 6 тисяч чоловік. Невідомий агітатор пояснив селянам, що свободи слова, друку, зібрань робітники домоглися силою. За них пролито багато крові, віддано життя тисяч робітників. Отож, визнавати уряд і поліцейських чинів не треба, не слід ходити на роботу до поміщиків. У ці дні керуючий Міністерством внутрішніх справ П.М.Дурново у доповіді Миколі II писав: "Полтавський губернатор повідомив по телефону, що по всій території ввіреної йому губернії йде посилена революційна пропаганда, дякуючи якій у багатьох місцевостях почалися погроми і аграрні безпорядки: всюди вербуються селянські спілки, в багатьох пунктах селяни ухвалили не визнавати владу, не платити податків і силою виводити робітників з економій".
Особливо високого рівня революційний рух на Миргородщині досяг у грудні 1905 року. Проходять мітинги в Миргороді та інших населених пунктах. На мітингах і сходах висували лозунги "Хліба і волі!". У Шахворостівці селяни розгромили поміщицьку економію, забрали хліб, худобу, а садибу спалили. Царський уряд забув про даровані свободи і вирішив застосувати зброю. Це сталося у Миргороді. 27 листопада біля волосної управи зібрався народ, щоб розглянути різні політичні питання. Поліція вирішила розігнати сход. У відповідь з натовпу почулися крики: "Тут розпоряджається не поліція, а сам народ". Козаки І.Т.Повстяний, І.Л.Білицький, Ф.І.Олексенко, К.С.Кузьменко-Павлик, селяни О.Г.Прасоленко, П.Д.Гараган, з Зінчашевого хутора козак Григорій Коробка, з Почапець міщанин В.Ф.Суяров, з Гаркушинець козак Семен Бойко та інші увірвалися в приміщення управи. Тоді помічник справки Барабаш звернувся до козачого офіцера Чулошникова з пропозицією розігнати збір, при необхідності застосувати зброю. Що було й зроблено.
Одним з найбільших виступів на Полтавщині було повстання у Великих Сорочинцях. Безпосереднім приводом до нього був арешт члена місцевої селянської спілки Г.Безвіконного. 18 грудня селяни, зібравшись на мітинг, вивісили червоні прапори, роззброїли поліцію, заарештували пристава, вимагали звільнення з-під арешту Г.Безвіконного. Повстання очолив селянський комітет у складі М.Козиленка, Г.Мухи, Ф.Вільченка та інших. Наступного дня з Миргорода в село прибув загін козаків, очолюваний помічником справника Барабашем. Його зустріли селяни, озброєні вилами, косами. Під час сутички було вбито Барабаша, двох козаків поранено. Карателі відкрили вогонь по натовпу, а коли селяни розбіглися, козаки кинулися в село і почали вбивати людей на вулицях, біля домівок. Втрати селян становили 63 чоловіки вбитими і пораненими.
Через два дні до Сорочинець за розпорядження Полтавського губернатора Урусова прибув каральний загін козаків з двома гарматами. Над повсталими було вчинено криваву розправу. За наказом керівника карательної експедиції статського радника Ф.Філонова всіх сорочинських селян зігнати на площу, де вони впродовж чотирьох годин стояли навколішки на снігу. Карателі пограбували селян і провели масові арешти. Багатьох повстанців було прилюдно висічено різками, 19 засуджено до тюремного ув’язнення та каторжних робіт.
Кривава розправа над селянами викликала обурення і протест демократичної громадськості. Російський письменник В.Г.Короленко у "Відкритому листі статському радникові Філонову", надрукованому 12 січня 1906 року в газеті "Полтавщина", вимагав суду над карателями. Він писав: "А якщо і ви, як інші вам подібні, залишитесь безкарними, якщо, уникнувши всякого суду з поблажливості начальства і безсилля закону, ви разом з кокардою віддасте перевагу безтурботно носити тавро цих тяжких публічних звинувачень, то і тоді, я вірю, що моє звернення не пройде безслідно. Хай країна бачить, до якого порядку, до якої сили законів, до якої відповідальності службових осіб, до якого захисту прав російських громадян кличуть через два місяці маніфесту 17 жовтня".
Грудневі події у великих Сорочинцях оспівував у своїх думах "Чорна неділя у Сорочинцях" та "Про сорочинські події 1905 року" учасник повстання відомий кобзар М.С.Кравченко. Першу думу від нього записав В.Короленко, другу - О.Сластьон.
Після розгрому сорочинського повстання на Миргородщині значних революційних виступів уже не було. Царизмові вдалося задушити революцію, але не надовго.