Історія Зуївець
3уївці, село, центр сільської ради. Село позначене на мапі французького інженера Г.-Л. де Боплана (перша половиш XVII ст.) 1723 р. село належало до Миргородської сотні; отаманом був Гаврило Соломаха, найзаможиішими козаками - Йосип Босівський, Гордій і Никифор Смаги, Петро Свистич, Пилин Лугівський, Петро Супруненко, Яків Галушка, Каленик Машенко та інші. Посполиті належали до миргородської ратуші. 1723 р. діяла Свяю-Михайлівська церква, в якій священиком служив Леонтій Григорієвич, паламарем - Давид Филоненко: при церкві діяла школа, в якій викладав дяк Іван Данилович. В Зуївцях був фільварок священика Леонтія Григорієвича, шинок, який належав миргородському сотникові Мусієві Зарудному. 1737 р. в селі служили священики Леонтій Григорович і Іван Данилович. Отаманом села був Гаврило Соломаха, війтом - Крученко; серед сільської старшини значився і «дворщик» Федір Степанов. У середині XVIII ст. село входило до другої Миргородської сотні Миргородського полку. В ньому жив сотенний /с.51/ отаман Матвій Перехрист, 1743 р. царською грамотою село було віддане родині Капністів. 1786 р. у с. Зуївцях і в х. Солонівщині мав 128 душ поміщик Миргородського повіту Іван Данилович Капніст. 1787 р. в селі було 1484 мешканці : «Різного звання казенні люди, козаків і власників – бригадирші Софії Капністової, гвардії прапорщика Миколи Капніста, сотника Данила Чарниша, підпоручика Івана Капніста й військового товариша Івана Чарниша». Указом від 7 (18) серпня 1797 р. було створено Зуєвецьку волость. Власниками частини с. Зуївців наприкінці XVIIІ – на початку XIX ст., крім Капністів були дідичі Семен і Єлисей Чарниші (1818 р. мали в селі у спільній власності 49 душ чол. ст.), а також Погорєлови (нащадки сотенного писаря Погорілого). 1815 р. Погорєлови мали в Зуївцях будинок «в семи покоях», господарчі споруди, винокурню на 5 котлів, пасіку, кузню, два водні млини, трактир, садок, ліси, луки, 34 душі кріпаків. У другій половині XIX ст. значними помішиками були Фон-Ерни, Старови; на початку XX ст. Комарецькі, Янкевичі. Із Зуївців походив один із миргородських народників, друг відомого лікаря І.А. Зубковського - Микола Степанович Богданович (1861-1912). 1861 р. в селі налічувалося 552 двори, 1471 особа «чоловічої статі, 1697 жіночої; діяв одии завод, поштова станція. 1864 р. відкрито початкове народне училище, І910 р. - ще одне. В 1910 р. – 829 господарств (із них 609 козацьких, 190 селянських, 9 привілейованого стану), 4947 душ. Провідними заняттями, крім землеробства займалися: колісництвом - 167 чоловіків, ткацтвом – 3 чол. і 48 жінок, столярством – 31, шевством - 29, кравецтвом – 27, чоловік, інтелігентні професії мали 34 чоловіки, 1 жінка. 1883 р. із села пішло на заробітки 1033 жителі. В Зуївцях діяли церкви: Архистратиго-Михайлівська (найстаріша), Вознесінська (з 1884р.) та Троїцька (з 1911 р.). 1918 р. працювали три початкових школи. 1923 р. село було центром Зуєвецької волості Комишнянського району Лубенської округи. 1926 р. у Зуївцях зареєстровано 1031 двір, 5378 мешканців. 1930 р. було вилучено дзвони з Троїцької й Вознесінської церков. У 20-30-х рр. зазнали репресій члени родини Галенків, Йощенків, Коробок, Цибенків, Чапленків, Шостаків, Юрченків та багатьох ін. 1980 р. у селі було 795 дворів, 1865 мешканців; 1993 р. 955 дворів, 1584 мешканці; 2006 р. – 456 дворів, 1041 мешканців. Етимологія назви села не з’ясована, за місцевим переказом вона пов’язана з розбійником на ймення Зуй. За реєстром Війська Запорізького 1649 року козак Зуй був у складі Лохвицької сотні Миргородського полку (межі Лохвицької сотні пролягали до с. Зуївців).
Розсоха Людмила. Хутори Миргородщини…
Зуївецька старовина у прислів'ях
Устименко Т.М. Село Зуївці Миргородського повіту Полтавської губернії (1893)
Зуївецька топографія на схемах: кутки села, озера і саги, церкви та інші об’єкти (за матеріалами експедиції до Зуївець 23.10.2012)
