4. Історія керамічного технікуму
«При в'їзді в місто Миргород від села Кибинець, з лівої сторони битого шляху, що йде від станції Ромодан, серед піскуватого вигона підвищується незвичайний для міста-села Миргорода будинок у два поверхи, з боковими прибудовами і флігельками, красується він, перевершуючи своєю величчю всі інші будівлі Миргорода.
Червонуватий будинок і є Гоголівська школа. Здалеку на його фасаді помітні три білих плями - це три статуї. По центру, над парадним входом, погруддя Гоголя роботи Едуардса, гарне за виконанням, добре відтворює душевний стан великого письменника. Обабіч цього погруддя, в нішах, до речі, зовсім не архітектурної форми, розміщені фігури: праворуч від великого письменника - мистецтво «Кераміка» (жінка з глечиком і пензлем в руці), ліворуч – «Промисловість» (жінка з кувалдою), а також гарні роботи того ж самого автора».
Так починається велика стаття про художньо-промислову школу імені М.В.Гоголя, опублікована в листопадовому номері мистецького журналу «Искусство и художественная промышленность» за 1890 рік.
Громадськість Миргородського повіту, вшановуючи пам'ять великого письменника, відкрила в 1879 році в його рідному селі школу. Коли рідне село Гоголя Василівка чи Яновщина (нині с. Гоголеве Шишацького району) згодом за адміністративно-територіальним поділом віднесли до Полтавського повіту, миргородці забажали увічнити славу письменника заснуванням навчального закладу імені Гоголя. Лише 1887 року Полтавське губернське земське зібрання постановило відкрити в Миргороді художньо-промислову школу. Для заснування цієї своєрідної пам'ятки в 1887 році була оголошена всеросійська підписка, від якої надійшло 38198 карбованців. Міська дума виділила спеціальну ділянку для навчального корпусу, служб школи і саду. За проектом земського архітектора О.І.Ширшова спорудили двоповерховий будинок.
«1 листопада в м. Миргород було відкрито художньо-промислове училище імені М. В. Гоголя, влаштоване губернським земством. Наступного дня, 2 листопада, в училищі почалися заняття. Всіх учнів прийнято в 1-й клас 55 чоловік» - сповіщала читачів газета «Полтавские губернские новости» від 9 листопада 1896 року. Як визначалося в статуті школи, головним завданням було «навчання осіб, які вміють виготовляти гончарні, майолікові, фаянсові і порцелянові вироби, взагалі поширення в середовищі кустарів Полтавської губернії художніх і технічних знань з керамікованого виробництва».
Учні школи під керівництвом викладачів виготовляли майолікові оздоби для культових споруд і будинків Петербурга. За проектом петербурзького архітектора М.М.Никонова (1848-1918) було виготовлено майолікову і теракотову-емальовану поліхромію для зовнішнього оздоблення церкви на Охті, Братського будинку, будинку самого М.М.Никонова. За його проектним рішенням виконали «іконостас художньої роботи для посольської церкви у Буенос-Айресі», як значиться у звіті губернської управи за 1869 рік. Іконостас вартістю 10000 карбованців був установлений весною 1900 року. Влітку цього ж року почали виготовляти аналогічний для Успенського собору в Миргороді.
Одночасно вихованці технікуму виконували замовлення для державних установ і приватних осіб. Вироби експонувалися у межах Російської імперії та за кордоном. За дореволюційний період Гоголівська школа в Миргороді одержала ряд високих нагород і серед них чотири золоті медалі міжнародних виставок.
Школа була відома своєю активною діяльністю в революційному русі на Полтавщині. Учні брали участь у революційних подіях 1905 року. Відомо ряд страйків, проведених у листопаді 1911 року, у травні 1912р., наприкінці 1915р.
Нині керамічний технікум набув статус коледжу, що дозволяє його студентам отримати вищу інженерно-технічну освіту.