Кибинці

Село Миргородського рйону, центр сільської ради, якій підпорядковане с.Бієве. Розташоване за 18 км від райцентру і за 3 км від залізничної станції Кибинці.

Населення у Кибинцях (на 01.01.2004 р.) було 1310 в Бієвому – 9. Всього у селах сільради – 1319 чол.

Розташування

Село Кибинці знаходиться між річками Хорол та Лихобабівка (4-5 км). Селом протікає річка Харпачка. У Кибинцях також є два мальовничі ставки, місце зустрічі місцевих рибалок. Село розташоване за 15 км від відомого міста-курорта Миргород.

Поруч проходять автомобільна дорога Р42 та залізниця, станція Кибинці

Історія

Село вперше згадується 1688 р., як власність Миргородського протопопа Леонтія Филипповича (Филиппова). У 18 ст. село входило до Першої Миргородської сотні Миргородською полку.

1729 - 133 двори. 1746 село належало значковому товаришу Миргородського полку Осипову. 1770 у селі було кілька власників: бунчуковий товариш Максим Соханський (60 хат), возний Хорольської сотні значковий товариш Сидір Вишневський (8 хат), Миргородський сотенний отаман Григорій Омнов з братами Федором і Василем (62 хати). На момент ліквідації Гетьманщини у селі налічувалось 220 хат, а також поштова станція.

1788 М. Соханський продав маєток у Кибинцях Дмитру Трощинському, представнику гадяцької полкової старшини. Довгий час жив у Кибинці (1806—1814, 1817—1829). Далекий родич Миколи Гоголя - по матері. Батько Гоголя - Василь Гоголь, працював управителем маєтків Трощинського.

Маєток Трощинського у Кибинці вважався одним з осередків української культури першої чверті XIX століття («малоросійські Афіни»). Тут діяв домашній театр, у спектаклях брали участь батько і мати Гоголя, оркестр, була бібліотека, яку створив І. Мартос, колекції творів. У Кибинці часто бував письменник В. Капніст, громадський діяч І. Муравйов (Муравйов-Апостол). https://uk.wikipedia.org

Після скасування кріпосного права у 1861 році, Кибинці - центр волості Миргородського повіту. До неї належали хутори: Мащенків (Осадчого), Оверків, Харпачка, Яременків, Швайчин, Проскурнн, Дмитренків, Біїв, козаків колишнього Миргородського полку. У 1787 р. село в складі Лубенського, потім – Миргородського повітів.

Після реформи 1861 панську садибу (разом з економією і горілчаним заводом) придбав поміщик Шишкін, який у свою чергу продав її поміщикам Вульфертам.

1867 в селі працювало початкове народне училище.

1904 створено сільсько-господарське товариство. На початку XX ст. були свиноферми, вальцьовий млин, 2 цегельні, горілчаний завод з річним виробництвом спирту на суму близько 10 тис. крб.

За даними перепису 1910 р. в селі налічується 3268 чол. Розвивалось землеробство, різні промисли та ремесла, працювало 13 теслів, 38 кравців, 21 швець, 6 бондарів, 4 столяри, 5 ковалів, 32 ткачі.

Більшовицьку владу в селі встановлено у січні 1918 р. В 1923 р. Кибинці центр сільської ради Миргородського району Лубенського округу.

14.09.1941 - 18.09.1943 р.  село було окуповане німецькими загарбниками. 29 вересня 1941 року  на околиці с.Кибинці відбувся жорстокий бій між групою офіцерів Червоної Армії та солдатами вермахту Всього за роки Другої світової війни село втратило 501 людину^[1], більшість з яких страчено сталінським режимом через примусове форсування Дніпра восени 1943.

Після визволення від нацистів Кибинці – знову центр сільської ради.

1946 комуністична влада вдалася до чергового терору голодом, ліквідовуючи базу для антисталінського партизанського руху.

Символіка

Затверджена 3 березня 2017 р. рiшенням XVI сесії сільської ради VII скликання. Автори — В. М. Джунь, О.Маскевич.

Герб 

Щит перетятий, у верхньому золотому полі червоний розширений хрест, який супроводжується обабіч зеленими гілочками калини з червоними ягодами, у нижньому зеленому — золота ліра. Щит вписаний у золотий картуш та увінчаний золотою сільською короною. На зеленій девізній стрічці, підбитій золотом, золотий напис «КИБИНЦІ».

Малиновий козацький хрест символізує перших поселенців, які входили до складу Першої Миргородської сотні Миргородського полку. Калина — символ Батьківщини. Ліра — емблема творчого натхнення, поезії, мистецтва та освіти — нагадує, що село Кибинці було одним з центрів української культури першої чверті XIX ст., коли тут розташовувався маєток Трощинського (домашній театр, оркестр, бібліотека), а також талант української письменниці із роду кибинських козаків Марії Проскурівни (1863—1945).

Прапор

Прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 2:3 складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг — жовтої, на якій у центрі малиновий розширений хрест висотою 1/4 ширини прапора, обабіч якого зелені гілочки калини з червоними ягодами, та зеленої, на якій у центрі жовта ліра висотою 2/5 ширини прапора.

Видатні люди

• Трощинський Дмитро Прокопович (1749 - 1829) - український аристократ козацького стану, державний діяч Російської імперії. Меценат української культури. У своєму маєтку в Кибинцях організував театр, велику бібліотеку, і колекції картин, зброї, монет, зберігав такі унікальні речі, як бюрок королеви Марії-Антуанетти.
• Кривченко Георгій Олексійович (1883 - 1960) - український економіст, економіко-географ, доктор політичної економії, професор  Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Семенко Михайль Васильович - поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), невтомний організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань.
• Литвиненко Михайло Семенович — український православний регент, Заслужений діяч мистецтв України (нар. 1 квітня 1927)

Джерела:

• Бабич Г.В. Миргородщина. Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. – Миргород. 2007. 152 с. С.93
• https://uk.wikipedia.org