5. Післявоєнні роки і занепад Лісового
Після війни відбулось укрупнення колгоспів і Лісове приєднали до Комишнянського колгоспу «Прогрес». Занепад села розпочався з 60–х років ХХ століття. Було взято курс на ліквідацію «неперспективних» сіл.
Тож із Лісового розпочали поступово виводити місцеві установи. Першою закрили початкову школу, яка знаходилась у колишньому приміщенні панської пекарні. Потім почали розбирати ферми. Ліквідували свинарник, велику вівчарню. Довше зберігалась кролеферма, найдовше – пасіка (мала 300 сімей, згодом зменшилась до 160). Люди залишались без роботи і їх почали возити на роботу до Комишні. Влітку трактор тягнув за собою смердючий від силосу причеп із людьми, а взимку добиралися до місця роботи вже на санях. То і не дивно, що молоді люди розпочали переселятись до селища, будували і купували там житло. Старі поступово вимирали. Таким чином на 2004 рік у Лісовому проживала лише одна людина. У 2005 році останній мешканець – Скачко Віталій Трохимович, шахтар по професії, помер.
За перших років незалежності життя у селі майже завмерло. Тут залишалися лише дачі киян, які приїжджали лише на літо. Користуючись із їхньої відсутності, у Лісовому починають безкарно господарювати злодії та бомжі,- міліція сюди не показувалася через відсутність пального.
Зараз у Грабщині немає постійного населення. Місце, де колись було село вже не можна упізнати, так воно заросло лісовими хащами.