Криворучко Олександр Семенович
(1919 - 2006)
Кавалер ордена Вітчизняної війни, - засновник місцевого краєзнавчого музею, був в'язнем концентраційних таборів, автор циклу віршів про війну.
Його донька - Круглікова Олександра Олександрівна - яскрава поетка - член спілки письменників України, здібна художниця.
Народився 9 липня 1919 р. в Попівці Миргородського району. Дитинство і перші роки навчання пройшли у рідному селі. Далі життя повело до Одеси.
Закінчив Глобинську школу (1937р.), Одеський державний учительський інститут (1940р). Потім повернувся додому і продовжив навчання в Полтавському педагогічному інституті, який закінчив 1961р.
Працював вчителем історії і географії у селі Широке Скадовського р-ну, Херсонської обл. – 1940р.
Мобілізований Ворошилівським райвійськкоматом м. Одеса – 1940р.
Стрілець 944 окремого батальйону зв’язку – до серпня 1941р. Попав у полон 25 серпня 1941р. Повторно був призваний 62 Збірно-пересильним пунктом у жовтні 1944р. – в склад 3-го Українського фронту.
Демобілізований в листопаді 1945р. в званні – рядовий.
Нагороджений: медаль «За Перемогу» - 1958р., орден Вітчизняної війни – 1985р.
Після війни працював учителем у Комишнянській середній школі (1946-1979рр.)
Одружився 1947р.: доньки: Круглікова Олександра – 1948р.н., Вдовіна Лідія – 1951р.н., - працює на пошті; Зінкева Таїсія – 1961р.н.
Засновник музею. Член ради ветеранів.
Друкуватися почав ще у армійській газеті "За Родину". У повоєнний час розміщував свої твори у миргородській районній газеті "Прапор перемоги", "Сельские вести", у збірнику "За колючою проволокою". Писав російською мовою. Поезії: "Лермонтов на Кавказе", "Бессмертие", "Свежий ветер", "Детство", "Октябрьское" та ін. Створив цикл віршів, які було опубліковано у виданні «Молода Гвардія».
Проживав у Комишні по вул. Леніна 117
Розповідь
Табірний збір 4-х бат за
Відступ на Кобрін (казарми розбиті) – це за 45км від Бреста. Відступав у складі 3-А. Бачив, як солдат підбив штурмовик з рушниці!)
Нальоти німецьких літаків – розбили батальйон - нарвались в селі на німців і попали в полон.
Табір (Пружани) – «Береза Картузька» (годували 1 раз на день – суп). У Польші – 307-й табір (польовий) - убивали, хто підніметься!! – лежати!
Табір 6-Б (в Німеччині) – 1941 – 1943рр.
Двічі погрожували розстрілом: думали що комісар чи єврей, - солдат-гітлерівець відмовився стріляти! Тоді Олександра Семеновича ударили по голові, від чого він оглох.
Одного разу ми відмовились від супу, - німці провели децимацію.
Французи отримували з дому посилки – шоколад, - ділилися з нашими. Одного разу була бійка: англійці, обурені ставленням німців до радянських полонених на спільних роботах!! Перекидали через огорожу харч – німці розстріляли трьох!!
Жінка кидає хліб – стріляють. Люди б’ються в грязюці!
м.Тремс (Австрія) – тікав за допомогою словацьких комуністів (4дні тікав, переплив через річку Мораву). Знову потрапив до своїх.
Далі були перевірки контрозвідки – нічні допити, возили в авто – у Чехію?. Один каже: «розстріляти!!».
Далі довелось Олександру Семеновичу пройти фронтовими дорогами Чехословаччину, Австрію, Угорщину.
Ще в полоні він почав писати вірші.
Сквозь фронт, сквозь тысячу смертей.
Сквозь Дантов ад концлагерей
Сквозь море крови, горе, слез
Я образ родины пронес
Как путеводная звезда
Сиял он предо мной всегда.
О.С.Криворучко