3. Господарський занепад Черкащан.
Як би там не було, але на звітно-виборних зборах 1997 року незаперечного лідера села Івана Тарана того разу не обрали головою правління КСП. Для нього це теж стало повною несподіванкою. Кажуть, Іван Олексійович навіть відмовився, щоб його після зборів відвезли додому на службовому автомобілі. Встав із-за столу і пішов пішки у сусідню Мокрівку, де живе й нині. Тепер до нього, ніби спокутуючи свій нерозумний вчинок, і досі часто навідуються селяни з довколишніх хуторів. У цьому році, вітаючи Івана Олексійовича із 70-річчям, згадували його толерантність і господарську мудрість.
Його наступника селянське віче так само відправило у відставку через два роки, коли господарство почало валитися на очах. На виборах із кількох кандидатур перевагу віддали Віталію Пирковському.
Після Президентського указу КСП ім. Кірова реформували в однойменне сільгосптовариство, яке ставши правонаступником попереднього господарства, успадкувало і понад півтора мільйона його боргів. Значною мірою через такі борги уже через рік після реформування третина новостворених в області сільгосппідприємств збанкрутіла. Черкащанське СТОВ ім. Кірова, маючи добротну матеріальну базу, ще трималося, хоча й накопичувало заборгованість по зарплаті своїм працівникам. Але це також було повсюдним явищем. Переважна більшість господарств вирішувала цю проблему за рахунок скорочення громадського поголів'я. А в Черкащанах у той період навіть збільшили на три десятки голів дійне стадо.
Віталій Пирковський сподівався, що нестачу обігових коштів компенсує лише збільшення молочної продукції, а в самому виробництві головну ставку зробив на зміцнення трудової дисципліни та економії витрат. Але останнє викликало у частини працівників невдоволення, Люди не сприймали політики затягування пасків. До різних інстанцій пішли скарги.
У 2001 році, за словами Віталія Пирковського, господарство мало реальні можливості всі свої проблеми вирішити самостійно. Але його викликали в райдержадміністрацію і сказали, що у нас є спонсор -столична фірма "Шелтон", познайомили з представником.
Так у Черкащанах паралельно з TOB ім. Кірова виникло ще одне господарство - ДП "Украгропродукт" TOB "Шелтон".
"Шелтонці", як тепер називають у селі колишніх інвесторів, попрацювали недовго і зникли, їхнє підприємство визнали банкрутом. Його виконавчий директор тим часом створює нове ПОСП "Черкащанське". Об'єкти соціальної сфери села у цей час стають бездоглядними, бо разом із "шелтонцями" зникла і вся документація колишнього колгоспу. Сільська рада, не прийнявши їх на баланс, з байдужістю спостерігала, як добротні будівлі поступово перетворюються на руїни. Розтяли їх не чужі злодії, а самі ж черкащани... Не знайшлося господаря.
Бібліотеку її завідуюча Світлана Челембієнко врятувала, перебравшись у приміщення колишньої швейної майстерні. Спочатку, коли ще керували "шелтонці", розповідали селяни, за одну ніч невідомі вивезли звідти все виробниче устаткування. Цей факт навіть не розслідували. Далі й саме приміщення потрощили. Завідуюча бібліотекою з чоловіком відновили його за власні кошти. Сільрада не виділила ні копійки з місцевого бюджету - каже Світлана Андріївна, - пояснюють, що немає грошей. Навіть районну газету передплатити не виділяють коштів, не кажучи про іншу періодику. З передплатою виручили керівники Великобагачанського комбікормового заводу, які тепер взяли у селян землю в оренду.
Це новий інвестор, який прийшов у Черкащани - попереднє господарство ПОСП "Черкащанське" теж визнано банкрутом.