2. Поселення у роки Громадянської війни 1917-1921рр.
Події революції 1917 року докотилися до Грабщини лише весною 1918 року. Під час першої більшовицької окупації – в лютому-березні у Комишні було створено раду, активісти якої розпочали ділити майно і землю. Тоді ж було поділено і землю пана Граббе.
Сам граф на той час уже залишив свій маєток. До нашого часу збереглася легенда про закопану у Грабщанському лісі бібліотеку пана – колишнього власника села. Ці перекази заохочують сучасних чорних археологів до пошуків чужого багатства. Щороку місцеві збирачі грибів та рибалки зустрічають тут сторонніх людей з металошукачами.
Отже, в кінці квітня 1917 року в Комишні було створено Раду селянських і солдатських депутатів, у якій велику роль відігравав місцевий фронтовик Андрій П’явка. 10 січня 1918 року загін Червоної гвардії під керівництвом І. Вовнова вступив у Миргород. До кінця січня в Комишні було створено міліцію і Ревком на чолі з Ротком.
Управляючий графа на прізвище Ласін не встиг утекти і його з дочкою упіймали і убили. Їхня могила і досі збереглась на Грабщині.
Вже весною 1918 року панське майно було розділене між місцевими селянами, але сам будинок на той час ніхто не зачіпав – про пана залишалась добра пам'ять між людьми.
В березні 1918 року німецькі війська відновили владу УНР у нашому краї. Більшовики продовжували чинити опір у підпіллі. Андрій П’явка об’єднав загони з Бакумівки, Комишні та сусідніх сіл під своїм керівництвом.
У ході громадянської війни часто змінювалась влада на місцях. В таких умовах опозиція часто знаходила притулок на хуторах довкола селища. Саме так було і на Грабщині.
Так було до літа 1918 року, коли, як розповідають, під час стрільби, махновці влучили з гармати у графський будинок. Тоді-то вже його почали потроху розтягувати. Але довго ще стояли стіни прекрасного 47-ми кімнатного палацу, остаточно його розібрали лише десь у середині тридцятих років.
За час гетьманату у маєтку Граббе німці захопили і розстріляли активістів комуністичного напрямку: Олексія Литвишка, Андрія Писаренка і Олійника-Матроса, які тут переховувались.
Протягом громадянської війни на території прилеглій до Комишні діяло багато антикомуністичних збройних формуваннь. Одним із найбільших був загін Марковських.
Родина Марковських має давнє козацьке походження. Миргородська гілка роду походить із містечка Комишні, Гадяцького полку. Найдавніший із їх предків - Григорій Марківський (народжений близько 1723 року) - служив у Гадяцькому полку, з 1761 року - у званні військового товариша. Його син Кирило (1754 р.н.), був гадяцьким полковим осавулом. У 80-х роках XVIII століття він володів частиною містечка Комишні, мав там 63 душі чоловічої статі. Окрім того, разом із братами був власником 57 душ у двох хуторіах першої Комишанської сотні. Був дворянським засідателем Миргородського нижнього земського суду. Є дані про те, що він мав досить близькі стосунки із грузинським поетом Давидом Гурамішвілі, який жив у Миргороді.
Олексій Олексійович Марковський (10 вересня 1865-23 листопада 1913 року) мав чин колезького секретаря. Був гласним Миргородського повіту, членом Миргородської повітової земської управи, а в 1895 -1913 роках з перервами посідав крісло заступника голови цієї управи (за голови Сергія Івановича Смагіна). На початку XX століття мав телефонні абонементи - в Миргороді й хуторі Олексієвому, що було рідкістю й дивовижею на той час. Активний член Миргородського сільськогосподарського товариства, О.О.Марковський прославився як аматор-садівник.
Нажаль, нам не відоме ім’я представника цього роду, який був керівником загону. Знаємо лише, що пан Марковський був розстріляний, загін розбитий у 1919 році.
Другим за впливовістю був загін «Котлярів» - під керівництвом Котляревського Івана Павловича. Відомий також загін Виборного – який здійснив рішучий напад на волосну управу у Комишні і який здійснив розправу над Іщенком Н.Д. та Іщенком І.І. та іншими діячами більшовицької орієнтації. Впливовими були також: загін Козельських, загін Тригубенків, загін Хрестового, загін Марусі Симоненко, яка помстилась комуністам за вбивство чоловіка і сина – убила чотирьох винуватців в тому числі Литвишка та Литвина. Придушення повстанського руху створило передумови для реалізації сценарію комуністичних перетворень у нашому краю.