Круглікова Олександра Олександрівна
У Комишні, у відомій інтелігентній родині, 24 квітня 1948 року народилась майбутня яскрава поетка і здібна художниця.
Навчалась у середній школі селища, яку успішно закінчила 1965 року. Потім був Харківський інститут радіоелектроніки (1971). Працювала інженером - програмістом на підприємствах Баку і Харкова. Певний час жила у Києві.
Друкуватися розпочала з 1988 року. Мала публікації у збірнику "Наука і культура"(1988), альманасі "Євшан - зілля", часописі"Світовид", окрема збірка "Краю-гаю не видала" вийшла в 1993 році.
Проживає у Комишні.
«Перше світло»
Любов : берег дерева берег вечора
Берег : час золото срібло
Рід : берег часу на дні ваги слави полів
Розум : рід рівної долі роду
Спів : душу тіло любов
Літературно-філософський журнал «Суб Роза» № 2 Киев-Елизаветград 2010
Открытие номера
Олександра Криворучко
Казка
щоб найти себе на морі
треба сушу добре дбати
і узорами роси жити в зорянім вбранні
і чудово грати на росі
майстер скрипок раз прийшов
до знайомої в узорі росянім
і грав її довго довго ніби мить
ми співали, всі жили
знали як ростуть лялі і великі роси
літнім розумом теплі
казка відбувалася в небі
може бути всі як ліс
чи жбурляти кам'янці в морі
ніжної як сніг долі
тільки скажеш можна обійтись
без літер - просто знати, що весна є
а ти її приніс і назвав
було чи ні смішно буде іграти
будуть на струні літа
та живі вогні нами світло віддадуть
сім історій про росу
може скрипці, може рік, два чи більше
сприйде дощ з хмарки росяної ролі
літо 2009
Закон Ома
Ещё зовна зовёт
В.Хлебников
свет лесной залесился лесными лирическими розами
розово розно великими цветами
между которыми лилия розовая белеет
будто истина в пламени Бога зовна зовущего
словом Ом - ах, речка ручного образа времени
бесконечного - ах, море, звенящее голосом
те-образным облаком речки
вот и история Божьего дерева
может уже и рассказанное лесу только солнышком;
смеево словным смеево оперным смеево смелым
серебряным Ом - будто прилетели журавли с лета
и рассказали журавлям музыки, что плывёт луна
по небу - светлая симфония журавлей Божьего ветра
и само собой превращается в слово Ом
смеево образна смирение согласной предгласной
в образе звука серебряной сказки
полевой мелодией ветра
неразгаданного еще образа вечного слова Ом
літо 2010