4. Лісове у час радянсько-німецької війни
Ще до початку окупації, в Комишні було створено кілька партизанських груп, під керівництвом Івана Харитоненка, Лаврентія Холода та Івана Москаленка. Загальне керівництво загоном здійснював Іван Безпалько. Базувались ці партизани на хуторах довкола Комишні.
Після сутички в Андріївському лісі, загін Лаврентія Холода відступає у Грабщанський ліс і тимчасово припиняє діяльність. Витримавши певну оперативну паузу, партизани знову відновлюють боротьбу. Варто зазначити, що керівництво Комишнянського загону діяло в тісній взаємодії із Зінківським і Миргородським загонами та групою І.Й.Копьонкіна, яка прибула з Правобережжя, щоб встановити долю генерала Кирпоноса та штабу Південно-західного фронту.
Справа в тому, що війська Південно-Західного фронту намагаючись вирватись із оточення, просувались саме долиною річки Озниці в напрямку на Лохвицю. Тому тут постійно проходили, групами і поодинці, червоноармійці. Тому і група Копьонкіна перебувала у нас, намагаючись вийти на штаб генерала Кирпоноса, який дійсно проходив тут у бік урочища Шумейкове.
8 грудня 1941 року загін Лаврентія Холода, об'єднавшись із іншими дрібними загонами, вирушив у напрямку Гадяча. Частині партизан вдалося перейти фронт і з'єднатися з військами Червоної Армії. Доля іншої частини загону склалось трагічно. В умовах надзвичайно холодної і сніжної зими 1941-1943 років, їм довелося повертатися на старі місця. Біля хутора Мелешки загін було оточено силами Зуївецької, Комишнянської та Миргородської поліції. Загін було розбито. Сам Лаврентій Холод потрапив у полон і був після тривалих катувань був страчений. Після цього партизанський рух у нас стихає.
З наближенням фронту, місцеве населення ховало худобу та інше своє майно (від знищення відступаючими гітлерівцями) по лісах і хуторах.
17 вересня 1943 року радянські війська вступили в Комишню. Було проведено додаткову мобілізацію до армії. Розпочиналось налагодження мирного життя.