3. Селище на початку ХХ століття. Громадянська війна 1917-1921рр.
На час перепису 1900 року в Комишні існувала козацька громада з дев’ятьма хуторами, яка нараховувала 6820 чол. і 6 громад селян-власників, відповідно – 1482 мешканці.
На той час у селищі діяли 4 церкви:
Іллінська – 1818 року, мурована, з дерев’яною дзвіницею – вважалася «панською», 1833 року – (на теперішній Лікарняній горі);
Різдва Богородиці – 1795 року, дерев’яна – вважалася «козацькою» (на місці сучасного базару);
Спаська – 1855 року, дерев’яна – вважалася «селянською» (була розміщена на «Горобцевому»);
Миколаївська – 1883 року, дерев’яна, теж «селянська» (на Слобідці). Крім вказаних храмів був єврейський молитовний дім.
У селищі діяло 10 крамниць, 40 млинів, 1 цегельний завод. Працювало міністерське чотирикласне училище, два земських двокласних (одне – п’ятикомплектне і одне – чотири комплектне) та чотири початкові церковні школи. В усіх навчальних закладах навчалося ( на 1914р.) 652 учні. Їх навчали 23 вчителі.
Революційні події 1905 року зачепили комишан – у селищі проходили мітинги і збори селян, серед яких намагалися поширювати соціалістичні і анархістські ідеї ряд діячів: Трохим Спиридонович Деркач, вчителі міністерського училища – Антон Степанович Сохацький, Семен Павлович Пустовіт та інші.
Восени 1905 року на волосному сході, де було понад 100 комишнян, народ зажадав усунення старого складу волосної влади і обрав її новий склад. Керівником ради став Т.С. Деркач.
У 1905 року у селищі відбувся принаймні один єврейський погром. І. Берсим та Коваленко були серед учасників цієї ганебної акції, закликали людей грабувати вже розбиті погромниками крамниці.
Відомо, що революційні події супроводжувалися репресіями, - було заарештовано і відправлено у заслання А.С. Сохацького, було затримано багатьох людей, зокрема і С.П. Пустовіта. Раду було розпущено. Декому довелося рятуватися втечею, щоб уникнути відповідальності за підбурювання до страйку в економії німецького власника Шрейдера. Серед таких втікачів – Кость Кійченко – переховувався на шахтах; Микола Пустовіт – у м. Ростов до 1912 року.
Початок Першої світової війни сприяв активізації соціалістичних настроїв у селищі.
27 лютого 1917 року комишняни довідалися про зречення царя Миколи ІІ, що викликало певну ейфорію, під час мітингу учні міністерського училища скинули бронзовий пам’ятник Олександру ІІ визволителю, в невідповідне місце, поставлений свого часу за гроші земства. Показово, що за цю акцію учні (Сергій Якович Попик та ін.) покарані не були.
В лютому 1917 року Дорошенко, Іллєнко та Ротко біля волосної управи убили місцевого пристава.
В період Тимчасового уряду в селищі з ініціативи керівників кредитового товариства Восьмака і Вакули (фактичних керівників селища) Комишнянське міністерське училище здобуло статус реального училища. Очолював цей заклад Квач Андрій Дмитрович. Весною 1919 року училище зробило свій перший випуск – 40 чоловік. За комуністів училище було перетворено на робфак Київського інституту.
Режим Тимчасового уряду швидко деградував, з фронтів у село поверталися озброєні солдати. Серед більшовиків, що в цей час пропагували комуністичні ідеї, були О.І. Нехворосний, Г.П. Радченко, М.Г. Легенда – члени Миргородського комітету РСДРП.
В кінці квітня 1917 року в селі створено Раду селянських і солдатських депутатів, у якій велику роль відігравав місцевий фронтовик Андрій П’явка.
Жовтнева революція і спричинена нею війна з більшовицькою Росією теж не обминула наш край. 10 січня 1918 року загін Червоної гвардії під керівництвом І. Вовнова вступив у Миргород. До кінця січня в Комишні було створено міліцію і РЕВКОМ на чолі з Ротком.
В березні 1918 року німецькі війська відновили владу УНР у нашому краї. Більшовики продовжували чинити опір у підпіллі. Андрій П’явка об’єднав загони з Бакумівки, Комишні та сусідніх сіл під своїм керівництвом.
За час гетьманату у маєтку Граббе німцями було розстріляно Олексія Литвишка, Андрія Писаренка і Олійника-Матроса, у селищі діяв союз власників на чолі з Тригубенком та Василем Здоревським.
Відомо, що Іщенко Іван Данилович з Кравченком Петром, Хоруженком Миколою та з іншими гетьманцями несподівано влетіли в село, захопили й вивезли в невідомому напрямку колишнього голову ЧК Марголіна. За гетьмана Скоропадського старшиною селища був місцевий селянин Яценко Іван Павлович (пізніше був убитий разом з дочкою).
На початку грудня 1918 року наш край опинився під контролем Директорії. В селищі проводилася вербовка селян до української армії. Прихильникам нового режими видавали значки.
В цей час в селищі активізуються антикомуністичні формування Степана Москаленка та Охріменка. Куркуль Тригубенко видав комуністів П’явку Г.Д., Гегеля О.І., Ротка Г.Г. та Попика С.Я. на розправу.
В січні 1919 року розпочинається друга більшовицька окупація. У Комишні було створено комітет незаможних селян, куди увійшли: Ігнатенко, Донченко, Берсим, Різник та інші.
Відбувалося формування Миргородського козацького полку, який очолив Андрій П’явка. 18 лютого 1919 року цей підрозділ було відправлено на фронт у складі другої дивізії Червоного козацтва.Сам П’явка загинув у бою під Шепетівкою. Тіло було відправлено у селище і поховано. Могила його збереглася до сьогодні.
У серпні 1919 року Миргородщина опинилася під владою денікінців. Тоді у Комишні було повішено Серединського Миколу, Попика Трохима, Головка Івана, Пустовітів Семена та Максима (показово, що Семена Пустовіта видав денікінцям його рідний брат).
В грудні 1919 року в селищі втретє встановлюють свою владу більшовики. Було створено місцевий загін під керівництвом Миколи Шатуна і військового комісара В. Волощенка, якому вдалося розбити загін Хрестового на «Гулевичці». При цьому було захоплено 4 кулемети, більше 100 рушниць, 40 підвід. Було вбито 50 прихильників Хрестового.
Проводилася хлібозаготівля, що викликало опір населення. У 1919 році були вбиті хлібозаготівельники : Шабатура і Болюбаш; 1920 році – Кальченко Опанас і Лупандін Борис.
У ході громадянської війни на території селища діяли наступні антикомуністичні збройні формування: загін Марковських (сам пан Марковський був розстріляний, загін розбитий у 1919 році), загін «Котлярів» - під керівництвом Котляревського Івана Павловича, загін Виборного – відомий нападом но волость і розправою над Іщенком Н.Д. та Іщенком І.І. та ін., загін Козельських, загін Тригубенків, загін Хрестового, загін Марусі Симоненко (яка помстилась комуністам за вбивство свого чоловіка і сина – убила чотирьох винуватців, у тому числі Литвишка і Литвина).
У червні 1920 року в Комишні було створено першу комсомольську організацію, до якої входили: Литвин, Іваненко Степан, Грищенко Михайло, Попик Пантелеймон, Шинкаренко Марія. 1922 році було створено дитячу комуністичну організацію «Юні спартаківці».
1923 році з Комишнянської і Зуївецької волостей було створено Комишнянський район, який входив до Лубенського округу. В цей час у селищі діяло поштове відділення, лікарня, телефонна підстанція, 4 школи.
У жовтні 1930 року Комишнянський район було укрупнено, але вже у лютому 1931 року його ліквідували.