12. Хомутець осередок декабриського руху
О друже, вір: зійде вона
Зоря принадливого щастя,
Проснеться рідна сторона,
І на руїнах самовластя
Напишуть наші імена!
О.С.Пушкін
Історія країни має чимало визначних подій і знаменних дат, спогади про які наповнюють сьогодні серця людей законною гордістю за те, що зроблено нашими предками. Ось і тепер минає майже 180 років з того часу, коли декабристи здійснили першу спробу повалити революційним шляхом існуючий політичний лад Росії.
Чотирнадцятого грудня (26 грудня за новим стилем) полки, підняті революційне настроєними офіцерами, вийшли на Сенатську площу і відмовились присягати новому цареві Миколі І. Залпи картечі розсіяли повсталих. Всю ніч на Сенатській площі, на льоду Неви і околицях вулиць збирали трупи і відмивали пролиту кров. Пізніше 29 грудня 1825 року розпочалося повстання Чернігівського полку на Україні, яке також закінчилось поразкою.
Учасники цих двох повстань, розрізнених територіально, але єдиних в революційному стремлінні, ввійшли в історію під загальною назвою "декабристів". Рух декабристів виріс на ґрунті російської дійсності початку XIX століття, коли процес інтенсивного розвитку капіталізму та занепад феодально-кріпосницького ладу виявили об’єктивну необхідність знищення самодержавства і кріпосництва. Першими це зрозуміли декабристи, а тому їх революційна діяльність якраз і була спрямована на вирішення цієї основної проблеми національного розвитку країни.
Діяльність декабристів тісно пов’язана з нашим краєм. У Миргородському повіті знаходились маєтки відомого письменника дипломата і сенатора Івана Матвійовича Муравйова-Апостола. У 1990 році минуло 220 років з дня його народження. По батьківській лінії він належав до старого і знатного дворянського роду. Мати його була дочкою відомого українського гетьмана Данила Апостола, який у 1708-1709 роках брав активну участь у війні з шведськими загарбниками. Але рід гетьмана Данила Апостола вимирав. Тому останній його потомок, полковник Михайло Данилович Апостол, вирішив зберегти своє прізвище, прославлене визвольною боротьбою зі шведами.
Звертаючись по цьому питанню до царя. Апостол і мотивував своє прохання тим, що в нього немає своїх спадкоємців. Це прохання задовольнив особливим указом цар Олександр І.
У 1801 році Муравйов Іван Матвійович одержав не тільки право носити прізвище Муравйов-Апостол, але і спадщину на Полтавщині: села Савинці, Бакумівку, Попівку, хутір Стовбин і містечко Хомутець. Поміщицький маєток був спочатку в Бакумівці, а потім у Хомутці. Сім'я Муравйових-Апостолів дала рухові декабристів трьох активних учасників.
Найстарший із братів Матвій Іванович брав участь у Вітчизняній війні 1812 року. Він розпочав військову кар'єру прапорщиком і закінчив підполковником. Був членом таємних декабристських організацій: «Союзу спасіння» і «Південного товариства».
Середній брат Сергій Іванович був одним з найвизначніших діячів декабристського руху. Як і старший брат, він брав участь у Вітчизняній війні 1812 року. Він вважається одним із засновників першої таємної організації декабристів «Союзу спасіння», з моменту організації «Південного товариства» є активним його членом - головою Васильківської управи. У 1825 році склав прокламацію «Православний катехізис», що закликав до повалення самодержавства і встановлення республіки.
Наймолодший із братів - декабристів Іполит Іванович напередодні грудневих подій після закінчення училища одержав призначення на військову службу. З листом декабриста Трубецького, написаним напередодні повстання, його послали на Україну. Дізнавшись про поразку петербурзького повстання, Іполит знищив листа Трубецького і поїхав до Василькова, де знаходився Чернігівський полк. Тут уже був і його найстарший брат Матвій, що приїхав з Хомутця, і середній брат Сергій, який тоді командував батальйоном цього полку. Разом з іншими членами "Південного товариства" брати Муравйови-Апостоли очолили повстання Чернігівського полку.
Іван Матвійович знав, що його сини беруть участь у діяльності таємного товариства і як батько тривожився з цього приводу. Але будучи прихильником передових ідей свого часу, він не тільки не зупинив їх, а, навпаки, і сам у певній мірі розділяв погляди декабристів.
І.М.Муравйов-Апостол одержав блискучу освіту, він володів майже всіма європейський мовами і був людиною прогресивних поглядів. У Хомутецькому маєтку Муравйови-Апостоли мали чудову бібліотеку. Тут були зібрані класичні твори з історії, кращі зразки російської і світової літератури. По це свідчить відомий випадок, коли у 1920 році комісія на чолі з художником О.Г.Сластьоном, оглядаючи будинок декабристів, звернула увагу на оригінальний стіл з подвійним дном. У тайнику знайшли рідкісну колекцію з 55 альбомів і особливо цінних історичних книг.
Господарі Хомутецького маєтку завжди були в курсі культурного життя і передової прогресивної думки в Росії. Вони були знайомі з поетами Г.Р.Державіним, О.С.Пушкіним, К.М.Батюшковим, з відомим істориком М.М.Карамзіним, автором «Истории государства Российского». У Хомутці бували Д.І.Пестель, М.І.Лорер, М.П.Бестужев-Рюмін й інші декабристи.
І.М.Мурайов-Апостол близько був знайомий з К.Ф.Рилєєвим і О.О. Бестужевим, які, в свою чергу, з великою повагою ставилися до нього і, як до відомого талановитого письменника, і як до людини прогресивних поглядів. Демократичні тенденції в світогляді І.М.Муравйова-Апостола особливо яскраво виявилися у його літературній діяльності, зокрема в комедії «Ошибки, или утро вечера мудреней». Творчі принципи цього твору знайшли свій дальший розвиток у драматургії Гоголя, Островського і Чехова.
Творчість І.М.Муравйова-Апостола позитивно вплинула і на розвиток української драматургії. Важливу роль у цій справі відіграв перший театр на Полтавщині, організований Д.П.Трощинським у Кибинцях Миргородського повіту. Кибинський театр не міг байдуже поставитись до драматичних творів Муравйова-Апостола і тому, що роботою театру керував В.О.Гоголь, який, звичайно, любив твори талановитого земляка, і тому, що власник театру Трощинський знав Івана Матвійовича як талановитого письменника.
Переклади, наукові й художні твори І.М.Муравйова-Апостола знайомили співвітчизників з героїчним минулим, будили у серцях гарячі патріотичні почуття і прагнення, надихали на самовіддану боротьбу за краще майбутнє. Саме такий вплив зробили вони на ідейне формування декабристів узагалі і зокрема на синів, учасників декабристського руху. Іван Матвійович у листі до поета Г.Р.Державина писав ще у 1812 році: «...Вирощу дітей, гідних бути росіянами, гідних померти за Росію». І він виховав таких дітей, його сини Сергій та Іполит заплатили життям за бажання бачити Вітчизну позбавленкою кріпосницької сваволі і деспотизму.
Муравйови-Апостоли були у дружніх стосунках з родиною письменника В.В.Капніста, який на той час жив у своєму обухівському маєтку, а згодом вони навіть і породичалися: сестра декабристів Олена Іванівна стала дружиною сина письменника Семена. Обидва брати декабристи, Матвій і Сергій, зустрічали в Обухівці не тільки гостинність господарів, але й людей, що розділяли їх погляди. Сини письменника В.В.Капніста Семен і Олекси були членами «Союзу благоденства». В гостинній Обухівці в період діяльності таємних організацій бували й інші декабристи, зокрема М.М.Муравйов-Апостол, пізніше автор «Конституції», його брат Олександр і М.С.Лунін, відомий своєю надзвичайною рішучістю і відданістю революційній справі.
Відвідували брати Муравйови-Апостоли й Кибинці, де знаходився маєток Д.П.Трощинського. Історикам відома записка Сергія Івановича, адресована в Бакумівку сестрі Ганні Іванівні Хрущовій: «Зараз прибув до Хомутця з Білої Церкви й негайно рушаю до Кибинців. Повернуся завтра опівдні й прошу тебе в цей час приїхати через те, що не маю часу до тебе завітати». Записка свідчить про те, що подорож Сергія Івановича була призначена для зустрічі з Трощинським і мала конспіративну мету. Можна думати, що господар маєтку в якійсь мірі підтримував погляди декабристів, бо за ним аж до самої смерті був установлений таємний нагляд.
М.І.Муравйов-Апостола в Кибинці вабили ще й сердечні справи: він кохав небогу Трощинського, княжну Хілкову, хоч вона і не відповідала йому взаємністю. Полтавський генерал-губернатор князь Рєпнін по-своєму використав цей факт. Побоюючись царського гніву, у своїх повідомленнях про декабристів він запевняв Миколу І, що в губернії все гаразд, що часті відвідування декабристами маєтку в Кибинцях носили невинний характер залицяння до княжни Хілкової.
Брати Муравйови-Апостоли часто відвідували маєток у Бакумівці, де жила їх сестра Ганна Іванівна Хрущова. Тут також бували декабристи М.П.Бестужев-Рюмін, П.І.Пестель, М.І. Лорер, Г.І.Хрущова, а пізніше її внуки Смагіни довгий час, аж до 1920 року, зберігали реліквії великої історичної цінності. Це були листи братів-декабристів вагою до пуда, їх портрети, в також золотий перстень Сергія Івановича, який він передав у Петропавлівський фортеці сестрі. Перстень мав вигляд мотузка, зв’язаного вузлом, ніби смерті, яка чекала його на ешафоті. Все загинуло у вогні разом з палацом, який колись належав гетьманові Данилу Апостолу.
Народ щиро вшановує пам’ять перших революціонерів, які на світанку визвольної боротьби сміливо виступили на захист інтересів свого народу і вписали славну сторінку в історію, як Росії так і України.
Значним осередком декабриського руху був Хомутець, де знаходився родовий маєток відомого письменника, історика, дипломата, таємного радника, сенатора Івана Матвійовича Муравйова-Апостола (1770-1851) -нащадка гетьмана Данила Апостола по жіночій лінії. Власник маєтку був людиною прогресивних поглядів, підтримував зв’язки з передовими діячами культури. В його домі відбувалися зустрічі членів таємних товариств. Троє його синів - Сергій, Матвій та Іполит - стали видатними діячами декабриського руху (четвертий син Василь (1817-1867) під час подій був дитиною).
Сергій Іванович Муравйов-Апостол (1795-1826) дитинство провів за кордоном, вчився в Паризькій політехнічній школі. Службу почав 1810 p., учасник війни 1812р.і закордонних походів 1813-1814 pp., нагороджений золотою шпагою за хоробрість. У 1820 р. в чині підполковника призначений в Полтавський піхотний полк, звідки у 1822р. переведений в Чернігівський піхотний полк командиром 2-го батальону. Був одним із засновників Союзу порятунку і Союзу благоденства, керував Васильківською управою Південного товариства. Арештований 29 грудня 1825 р. в Трилісах, він був звільнений офіцерами-спільниками і разом з підпоручиком М.П.Бестужевим-Рюміним очолив повстання Чернігівського полку 29.12.1825-3.1.1826 pp. У бою з урядовими військами був тяжко поранений в голову і взятий в полон. Засуджений до страти через повішення на кронверку Петропавлівської фортеці. Вирок виконано 13 липня 1826 р. Похований разом з іншими страченими декабристами на острові Голодаї.
Матвій Іванович Муравйов-Апостол (1793-1886) виховувався разом із братом Сергієм за кордоном, з 1810 р. перебував на військовій службі, учасник війни 1812 p. і закордонних походів 1813-1814 pp. У 1818 р. в чині поручика призначений адъютантом до малоросійського генерал-губернатора, князя М.Г.Репніна в Полтаву. 1822 р. переведений майором в Полтавський піхотний полк. У 1823 р. вийшов у відставку і поселився в батьківському маєтку в Хомутці. Був одним із засновників Союзу порятунку, членом Союзу благоденства і Південного товариства, взяв участь у повстанні Чернігівського полку (приєднався до брата, дізнавшись про смерть царя). Заарештований на полі бою, був засуджений до смертної кари, заміненої спочатку каторгою, а потім поселенням в Сибіру. Повернувся по амністії 1856 р. Помер у Москві. Похований у Новодівочому монастирі. Мав сина, який помер 1837 р. і двох прийомних дочок, яким у 1860 р. дозволено називатися Матвєєвими.
Іполит Іванович Муравйов-Апостол (1806-1826) служив прапорщиком квартирмейстерської частини в Петербурзі. Був членом Північного товариства Виїхавши в грудні 1825 р. до нового місця служби в Тульчин, прибув до братів і взяв участь у повстанні Чернігівського полку. Будучи пораненим в руку біля с.Ковалівки і не бажаючи здаватися в полон, застрелився. Похований в спільній могилі на полі бою.
Хомутецька садиба Муравйових-Апостолів збереглася - тепер тут ветеринарно-зоотехнічний технікум, на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку декабристам. В парку на території садиби росте 200-літній дуб трійця, посаджений І.М.Муравйовим-Апостолом на честь своїх синів - з кореня радощів і надій йому судилося стати деревом скорботи.
В справі декабристів проходило 579 чоловік, в т.ч. 21 померлих до суду чи убитих під час повстання. Із процесу вийшло "чистими від підозри" 290 осіб, із решти 289 чоловік було визнано винними 131 особу (46%). З цієї кількості засуджених 5 було страчено, 88 заслано на каторгу, 18 - на поселення, 1 на життя в Сибір, 4 - в кріпосні роботи, 15 - розжалувано в солдати, 124 -переведено в інші полки чи місця служби та віддано під нагляд поліції.