4. Освіта у роки радянсько-німецької війни
20 червня 1941 р відбувся черговий випуск (4-й) 10-ти класників. На урочистому вечорі з закінченням школи і врученням свідоцтв випускників поздоровив директор школи Китиченко Семен Матвійович. На вечорі були присутні всі вчителі школи. Випускників вітав також завідуючий райвно Бокітько Дмитро Іванович. На вечорі були присутні працівники райвно: інспектори Кроль та Козуб Федір Никифорович і методист Коломіець Павло Іванович. Того року випускали учнів двох десятих класів у кількості 68 учнів.
Вже наступного дня випускники почали відсилати свої документи в інститути. Багато хлопців чекали призову в Червону Армію а Їжак Григорій, Розсоха Віталій, Крутоголовенко Володимир подали документи у військові училища. Всі інші учні готувалися весело відпочити на літніх канікулах.
Комсомольська організація школи до випуску нараховувала 170 комсомольців. Комітет комсомолу розробив план роботи організації влітку. Передбачались такі заходи, як допомога батькам по роботі в колгоспах, піонерські походи, відпочинок на р.Хорол. Шкільний комітет комсомолу очолювали Деркач Н.Т. і Дробіт Михайло Григорович.
Протягом всього літа повинна була працювати і піонерська кімната. Раду піонерської кімнати очолювала старна піонервожвта Москаленко Наташа.
План роботи комсомольської організації школи був погоджений з райкомом комсомолу, який очолювала Терещенко Наталка Степанівна. Але провести канікули за планом не вдалося.
В неділю 22 червня, всі хто був присутній в піонерській кімнаті школи були приголомшені виступом по радіо Народного Комісара закордонних справ. Гітлерівська Німеччина, порушивши договір про ненапад, без оголошення, на cвітанку 22 червня 1941 року почала війну проти Радянського Союзу.
Наступного дня до Райвійськкомісаріату по мобілізації пішли батьки і старші сини. Село почало пустіти, всі роботи в колгоспах лягли на плечі жінок, підлітків, стариків.
Були мобілізовані і пішли на фронт учителі школи: Радченко Л.Е., Міщенко Д.Д., Донченко І.І., Кириленко Д.К., Кобзій О.Д., Москаленко П.Т. Пізніше на фронт пішов і Китиченко С.М., евакуювались: Мельник С.Т., Марчак М.О., Мороз В.К., Бриль Т.І.
З 1 вересня 1941року завучем школи і виконуючим обов’язки директора школи був призначений Сапсай Володимир Прокопович, який перед цим працював істориком в Попівській середній школі.
Але скоро багато молоді, особливо дівчат, було мобілізовано на копання протитанкового рову в с.Хорошки Сенченського району. Туди поїхав і Сапсай В.
В школі заняття 1 вересня 1941 року розпочали лише учні 1-4 класів, але і ті навчалися лише до 14 вересня.
Артилерійська канонада стала наближатися до Комишні. З 14 вересня через Комишню почали відходити на схід червоні війська. Багато людей евакуювалося на схід. З МТС вивозили с-г техніку, з колгоспів - хліб і худобу, щоб не дісталися ворогові.
17 вересня 1941 року в Комишню вступили фашисти. Почалася тимчасова окупація. Німці на автомашинах розмістилися і на шкільному дворі. Щоб замаскувати свій транспорт від радянської авіації, фашистські солдати кинулися в шкільний сад, почали рубати молоді щепи яблунь. Військова частина розмістилась в обох шкільних приміщеннях. З класів парти винесли на двір, почали їх рубати (готували їжу).
Через два дні, коли німці пішли з селища далі на схід, група учнів школи, серед яких був Пащенко Олександр, Дробіт Михайло, Пащенко Віктор навідались до школи і були вражені розгромом, який вчинили фашисти в хімічному і фізичному кабінетах: не тільки прилади, а й шафи були потрощені. Хлопці вже тоді зрозуміли, який «новий порядок» принесли ці недолюдки.
Біля школи валявся розчавлений глобус, карти настінні фашисти забрали з собою. Випадково хлопці побачили лижі на горищі сараю, якими взимку вони каталися. Вирішили, щоб вони не дістались фашистам , ховати їх на горищі сараю і аптеці.
Приблизно 29 вересня в Комишню з’явилась фашистська каральна експедиція. Вона закатувала двох громадян с Комишні, - Черкашенка Василя і Нещетного Михайла і встановила свою владу.
Але на пост керівників райуправи потрапили радянські люди: Білоус Михайло Іванович, залишений для роботи в підпіллі і Кубай Андрій Йосипович, яких потім фашисти стратили.
Головний корпус школи (двоповерховий будинок) німці перетворювали то на склад (збирали сюди зерно), то на в’язницю (звозили з усього району молодь для відправки на каторжні роботи в Німеччину), то на стайню, на нижньому поверсі в класах ставили коней.
В кінці листопада 1941 року німецькі власті наказали відкрити школу, в якій повинні були навчатись учні 1- 4 класів. Але батьки підозріло поставились до цієї витівки фашистів і їх лакеїв. Правда, в 3 і 4 класи учні стали ходити, але до зими вони розійшлися. Вчителі, які лишилися в Комишні, пішли працювати хто куди: більшість в колгосп (громадський двір), деякі в столову і кооперацію за завданням партизанського загону Холода Л.В., який діяв в лісах нашого району.
Колишній викладач німецької мови Міщенко Д.Д. переїхав у с.Зуївці, де став учителювати. Але після того, як учні цієї школи з’явились і заспівали пісню про К.В.Ворошилова, школу і там закрили.
Як тільки почалася Велика Вітчизняна війна, на фронт були мобілізовані майже всі вчителі-чоловіки.
Крім того, до початку війни в армію були призвані такі вчителі школи: Федорко Антон Іванович, Лошак Василь Маркович, П’ятак Григорій Панасович, Панасенко Микола Іванович, Дрюк Юрій Іванович . Смертю хоробрих на фронті Великої Вітчизняної війни загинули - Федорко А.І., Лошак В.М., П’ятак Г.П., Дрюк Ю.І. Загинули на фронтах і випускники та учні школи: Пустовіт І.П., Косинський М.Ф., Крутоголовенко В.Я., Бут М, Бутенко М. і багато інших. Випускник школи Дриваль В.Т. з війни повернувся Героєм Радянського Союзу.
Активну учость прийняли вчителі і учні школи в створенні підпільної комсомольської організації, яка діяла з вересня 1941 по лютий 1942 р. Її очолив учитель Сапсай Володимир Прокопович.
Входили вчителі і учні школи: Рубаненко Л.Д., Мельник В.С., Мельник Н.Л., Дробіт М.Г., Куга Е.С., Бережинська М., Пащенко О., Момот О. Всього до 30 чоловік.
Підпільники мали зв’язок з партизанським загоном Холода Л.В., мали свій радіоприймач і типографію, друкували і розповсюджували патріотичні листівки, попереджували населення про приїзд карателів, збирали зброю і розівдувальні дані, які передавали в загін Холода, виводили з оточення наших бійців і командирів, спалювали скирти хліба, щоб не дістався ворогові, підготували створення нового партизанського загону, яким комяндувяв Коростіль Т.І.
Німецька окупація продовжуаврась два роки - до 17 вересня 1943 року. Відступючи під ударами Червоної Армії, фашисти перетворювали залишені ними області в пустелю.
Так поступили вони і з Комишнею. Вони спалили або підірвали всі приміщення МТС, лікарні, клубу, радянських установ, спалили дуже багато селянських хат, знищили всі колгоспні будівлі, пограбували хліб, коней, овець, ВРХ.
Гітлерівці знищили всі будинки, які належали середній школі, 7-річній і початковій. Загальні збитки, нанесені фашистами нашому селищу, обчислювалися в сумі 35.015.381 крб. (в цінах післявійськового часу). На все селище після вигнання окупантів лишилося всього два шкільних будинки на 3 класних кімнати.
Але і в такий тяжкий час, коли йшла війна, і ворог ще знаходився на території західних районів Полтавщини, влада подбала про навчання дітей. 1-го жовтнятня 1943 року школа почала знову працювати. Знайшлися і приміщення для школи. Під школу віддали свої будинки МТС, райветлікарня. Не було парт, тому навчалися за наспіх зробленими столами. Не вистачало місць для сидіння. Учні сиділи і писали по черзі: один пише, другий стоїть, чекає черги.
Не вистачало класних приміщень: навчалися в дві, а то і три зміни. Не було підручників зошитів. Писали між рядками старих книг, але навчалися всі вперто і наполегливо.
Першим директором став Буймола Г.Л., але скоро виїхав до Харкова, і з 15 жовтня 1943 року директором школи став інвалід Радянсько-німецької війни, історик Шевченко Василь Петрович. Коли Шевченко перейшов на роботу в РК КПУ, на посту директора його змінив Мельник Степан Тимофійович.
Мельник Степан Тимофійович – директор і краєзнавець
З вересня по 17листопада 1944 року був директором Бохкаловський Сергій Андрійович. З 17 листопада директором школи стала Антонець Антоніна Степанівна, а її замінив 21 січня 1945 року Горобець Іван Романович. Протягом 1944 року в школу прийшли працювати 13 учителів.
Першим завідуючим райвно тимчасово був призначений Кириленко Дмитро Кирилович. Він пробув на цьому посту до середини жовтня 1944р., коли був призваний в Червону Армію. Після нього довгі роки завідуючим райвно працював Козуб Федір Никифорович.