Народився 6 березня 1886 р. в с. Савинці Миргородського повіту Полтавської губернії, в сім'ї псаломщика.

Закінчив Миргородське духовне училище і Полтавську духовну семінарію.

15 серпня 1911 р. пострижений в чернецтво і зведений в сан ієродиякона.

15 серпня 1912 р. зведений в сан ієромонаха.

У 1913 році закінчив (поступив в 1909) Київську духовну академію із ступенем кандидата богослов'я.

9 липня 1913 р. - викладач Тифліської духовної семінарії по Основному, Догматичному і Етичному богослов'ю.

З 1918 по 1921 р. - інспектор духовної семінарії.

З 1921 по 1924 р. - благочинний російських монастирів в Грузії, РПЦ, що залишилися в канонічному підпорядкуванні.

17 листопада 1924 р. хиротонісан в Москві Святійшим Патріархом Тихоном в співслужінні з митрополитом Петром Крутицьким в церкві Преображення Господня, що в Каретному ряду, в єпископа Єреванського, управляв єпархією Сухумі.

1927-1929 рр. єпархією не управляв, перебував на спочинку.

У січні 1927 р. арештований і поміщений в Бутирську в'язницю. Висланий в Марійську республіку на два роки.

З 27 лютого 1929 р. по 1930 рік - єпископ Донський.

З 1931-1935 рр. єпархією не управляв.

1935 рік - єпископ Ставропольський і Донський, а потім єпископ Сталінградський.

1936 рік - єпархією не управляв. Неодноразово заарештовувався.

У 1936 в посиланні і висновку.

У 1937 році звільнений "на покій". Проживав в Саратові.

У 1943 році зведений в сан архієпископа.

Восени 1943 року за дорученням Святійшого Патріарха Сергія здійснив поїздку до Грузії з питання про возз'єднання Грузинської Автокефальної Церкви з Російською Православною Церквою.

13 вересня 1943 р. - архієпископ Ставропольський і П'ятигористий.

Нагороджений правом носіння хреста на клобуці.

З травня 1945 р. - архієпископ Ставропольський і Бакинський.

12/25 лютого 1962 р. зведений в сан митрополита.

Помер 7 листопада 1962 р. в Ставрополі від раку печінки.

У важкі роки церковних настроїв і обновленчеського розколу незмінно тримався істинно православного шляху і багато потрудився по возз'єднанню з Православною Церквою обновленчеських угрупувань в єпархіях Нижнього Поволжжя і Північного Кавказу.

Добродійний фонд "Російське Православ'я"

До останнього подиху треба бути на своєму посту, стояти за Церкву Божу.
Митрополит Антоній (Романовський)

Антоній (Романовський) неодноразово піддавався репресіям, провівши в ув'язненні загалом біля 15 років. З 1943-го року і до кінця життя владика Антоній служив у Ставропольському краї, відновлюючи церковне життя Північного Кавказу. Митрополит зробив величезний внесок у розвиток духовного життя на Ставрополлі. При ньому в 1946-му році була відновлена Ставропольська духовна семінарія. Тільки за час його керування єпархією із стін семінарії вийшло близько 138-ми священиків

 Його внесок у розвиток духовного життя в Кавказькому регіоні був загальновизнаним. Багато сил митрополит Антоній (Романовський) віддав педагогічній діяльності у Тифліській духовній семінарії. У двадцятих роках минулого століття був благочинним монастирів Грузії, що лишились у підпорядкуванні Московської патріархії. Згодом очолював Єреванську і Ставропольську єпископські кафедри. Не дивно, що саме владика Антоній був командирований патріархом Сергієм (Страгородським) для ведення переговорів із предстоятелем Грузинської Церкви Калістратом (Цинцадзе) щодо поновлення молитовного єднання двох Церков.

http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/tsey_den_v_istorii/2007/11/06/11487.html