Білики

Село, центр Біликівської сільської ради.

Розташування: село знаходиться на лівому березі річки Хорол, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Зубівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване місто Миргород. Поруч проходить автомобільна дорога Р42 (Т 1710). https://uk.wikipedia.org

Історія

Село відоме з XVII ст. У XVIII ст. село входило до Миргородської сотні й належало до Миргородської ратуші. 1723 року на чолі біликівського козацтва стояв отаман Андрій Шамраєнко; найзаможнішими козаками були Леонтій Карпенко, Максим Рудченко, Федір Кондратенко, Сава Правосуденко, Іван Додух та інші. З 1717 р. діяла Свято-Покровська церква, 1723 р. священнком у ній служив о.Михайло Іванович, дяком - Іван Никифоренко, паламарем - Грицько Василенко. 1729 р. в селі було 49 дворів. 1737 р. священнками в селі були Михайло Босенко та його син Петро Михайлов. Отаманом села був Лук'ян Сегедин, війтом - Павло Блазченко.

1781 р. у Біликах Першої Миргородської сотні налічувалось 135 хат, із них 124 козацьких, 11 посполитських, 2 різночинців, 1 духівництва. 1862 р. було перебудовано Покровську церкву.

1883 р. село належало до Зубівської волості; разом із селом Почапцями в Біликах було 178 дворів (із них 171 козацький), 191 господарство, 952 жителі. 3 1897 р. діяло початкове народне училище.

1910 р. село мало 215 господарств, 1210 душ. Окрім людей землеробських професій, в селі проживало 10 теслярів, 2 кравці, 2 шевці, 1 столяр, 1 коваль, ткачі (27 чоловіків і 1 жінка); поденною працею займалися 26 чоловіків і 13 жінок, візникуванням - 3 чоловіки і 13 жінок, інтелігентними заняттями — 6 чоловіків і 1 жінка. 1912 р. діяла жіноча церковнопарафіяльна школа, 1918 р. — початкова трикомплектна школа.

1923 р. село було центром сільської ради Попівського району Лубенської округи, мало населення 1270 чоловік. 1926 р. було 282 господарства, 1353 жителі. В лютому 1930 р. в селі створено колгосп імені Борисенка (був названий ім'ям голови сільради, убитого в час насильницької колективізації); першим головою колгоспу був Яків Семенович Рудченко.

У 60-х роках село перебувало нa території Почапцівської сільської ради. Рішенням Полтавського обласного виконавчого комітету від 11 квітня 1977 р. було відновлено Біликівську сільську раду (замість Почапської). 1986 р. село мало 271 двір, 720 жителів, 1994 р. — 308 дворів, 818 жителів, 2006 — 288 дворів 828 жителів.

Із села Біликів походили предки родини Рудченків, з якої вийшли брати-письменники Панас Мирний та Іван Білик.

Розсоха Л. Села і хутори Миргородщини с.12-14

Економіка: Свино-товарна ферма, ТОВ «Промінь-Приват».

Символіка: затверджена 23 червня 2011р. рiшенням №6-IV сесії сільської ради. Герб: Щит хвилеподібно перетятий срібним і лазуровим. У першій частині червоний глечик із золотим і срібним рослинним орнаментом, супроводжуваний знизу вузькою хвилястою лазуровою балкою. У другій частині срібні перо і перекинута шашка з золотим руків'ям в косий хрест, супроводжувані зверху золотим розширеним хрестом. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою короною. На блакитній девізній стрічці золотий напис "БІЛИКИ".

Прапор: Квадратне полотнище складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг блакитного і білого кольорів, розділених хвилеподібно. У центрі блакитної смуги жовтий розширений хрест. У центрі білої смуги червоний глечик з жовтим і білим рослинним орнаментом. https://uk.wikipedia.org