Гаркушинці

Село, центр сільської ради. Відоме з першої половини XVII ст. Вперше назва села з'явилася на карті француза-інженера Гійома Левассера де Боплана в 1630 - 1648 р. 

Розташування

Село Гаркушинці знаходиться на лівому березі річки Хорол, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване місто Миргород, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Рибальське, на протилежному березі - село Єрки. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Поруч проходять автомобільні дороги Т 1715 та Т 1719.

Історія

Село входило до складу першої Миргородської сотні Миргородського полку. 1723 р. Гаркушинці були маєтністю «отця протопопа миргородського», священика миргородської Свято-Воскресінської церкви Григорія Івановича. «Можнійшими» козаками на той час були Кіндрат Правосуд, Кирило Ячний, Іван Бойко, Федір Педоренко.

1729 р. село мало 17 дворів. 1737 р. отаманом села був Петро Горкушинський, війтом - Олексій Правосуд.

1781 р. налічувалося 73 хати, з яких 62 були козацькими, а 11 належали посполитим. На початку ХХ ст. за 2,5 версти від села ще зберігався будний майдан - курган, розроблений під добування селітри. У селі діяла церква Святої Великомучениці Варвари (споруджена 1753 р., новий храм збудований 1873 р.), якою опікувалася родина місцевого дідича Рудя.

1862 р. - 101 двір, 694 жителі. В другій половині XІХ - на початку ХХ ст. село належало до Петрівської волості.

1883 р. - 168 хат (із них 152 козацьких), 885 душ обох статей. Із 1897 р. діяло початкове народне училище.

1910 р. - 219 господарств (із них 187 козацьких, 21 селянське та інші), 1307 душ. На початку ХХ ст. неподалік від села діяла цегельня дідича Марковського, близько 1911 р. у Гаркушинцях працював цегельний завод Г.Рубана. 1918 р. діяла трикомплектна початкова школа.

1926 р. у селі налічувалось 284 господарства, 1491 житель. 15 березня 1931 р. було створено колгосп імені ДПУ (голова — Федір Варфоломійович Козленко). У 40-х роках колгосп мав назву імені Полякова (названий ім'ям першого голови колгоспу, убитого під час насильницької колективізації, 1930 р.). 1945 р. головою колгоспу був Костянтин Андрійович Рогочий.

У 20-х — 30-х рр. зазнали репресій члени родин Бутенків, Педоричів, Степур, Устименків, Шумейків, Якименків та ін.

1944 р. в селі було 247 дворів, 720 жителів;

1980 р. — 550 дворів, 1518 жителів;

1993 р. — 689 дворів, 1603 жителі;

2006 р. — 552 двори, 1400 жителів. 

Розсоха Л. Села і хутори Миргородщини с.27-28