Гаркушинці у час гітлерівської окупації 

(матеріал зібрала краєзнавець Сирбу Поліна Григорівна)

Окупація села Гаркушинці тривала з 14.09.1941р. по 18.09.1943р. За переписом 1928р. тут налічувалося 1591 житель, а після війни кількість скоротилася до 720 чол. На фронт пішли 426 гаркушан, з них 205 (217) не повернулося.118 молодих жителів села вивезли до Німеччини.

86 гаркушан нагороджені орденами і медалями. Приймали жителі села участь у створенні оборонних окопів, сліди яких ще залишилися.

Майже в кожній хаті оселялися німці. Почали вони з того, що розстріляли комсомольців Гайдука Степана Даниловича і Вовк Уляну Семенівну. Перший був не місцевий, відзначився під час розкуркулення. Так йому помстилися сини розкуркулених, що пішли в поліцаї. Всього поліцаїв було 10. Окрім синів куркулів-приймаки. Причому, коли у німців виникла ідея спалити село (вони вже й намічали хати  хрестами), саме приймаки не дали це зробити,бо вже мали тут жінок і дітей.

Особливо лютував поліцай Андріян, родина якого постраждала в 30-ті від радянської влади. 

Колгосп перетворили на громадський двір, трудову повинність мали нести всі від 14 до 65 років. З усього німці брали податок (на собак, велосипеди…) Якщо з корови не здавалося 720 л молока, її відбирали і здавали на м'ясо. Комендатура, до якої належали Гаркушинці, була розміщена у Петрівцях. Старостою у селі став Устименко Максим, який зламав не одну людську долю. Мали тут німці і штаб (скоріше за все, не один, у хатах сімей Бойко, Терещенко).

В Гаркушинцях восени 1941р. змогли врятуватися 4 оточенці. У одного із них, Сегенадзе, тут жила сестра дружини, у неї на горищі вони й сховалися. Коли до цієї хати прийшли німці з поліцаєм Григорієм Зінченко, то останній, побачивши їх на горищі, не видав оточенців нацистам. Пізніше троє з них підтвердили цей факт, тому його й не засудили.

15 червоноармійців врятували гаркушани з Хорольської ями, видавши їх за своїх. Особливо тут відзначився оточенець Яків (більш за все, єврей), що жив у хаті Здор Анастасії. Він їздив до Хоролу, допомагаючи гаркушанам визволяти полонених. Та на нього донесли, забрали до Миргорода в гестапо і більше він не повернувся.

Коли стало відомо про наближення радянських військ, німці дуже швидко о 4 годині ранку покинули село. В Гаркушинці ввійшли радянські самоходки. Червоноармійців, змучених, у вилинялих гімнастерках, жителі села вітали з радістю.

Пізніше було знайдено могили червоноармійців з жетонами на ім'я Каримова Тургуна і Близнюка, родичів останнього знайшли.

Гаркушинська школа