Голодомор у Гаркушинцях

Поліна Сирбу зібрала свідчення односельців про продрозверстку, розкуркулення, колективізацію та найстрахітливіші 17 місяців голодомору у Гаркушенцях.

Нажиті тяжкою селянською працею статки розтягувалися загребущими руками новоявлених мародерів-комнезамівців на чолі із зайдою-комуністом Поляковим Моісеєм Моісейовичем. Колись статечні господарі, тепер опухлі зацьковані заганялися в колгосп аби одержати жалюгідну похльобку з макухи чи шилюшну затірку.

Це на його совісті і загнані в Сибір та Казахстан родини розкуркулених гаркушан, розтерзані долі репресованих і загнаних в «гулаги» та замордованих голодом дорослих і дітей, стариків і підлітків, коли він організовував повальний грабунок у селян хатнього майна, одягу, городини. Коли під розпачливе голосіння жінок і дітей виміталось з осель все – від зернини до квасолини, від сухаря до крупини.

На совісті цих прихвоснів і виконавців волі катів із Кремля смерть дітей-сиріт наших у Миргородському притулку і на вокзалі, на полі і по вулицях села. Вимерлі цілі сім'ї і підірване здоров'я всього голодоморного покоління, що вимушене було виживати на шилусі та лободі, рогозі, бруньках, пуголовках, малясі, гнилій картоплі і т.д.

Поліна Сирбу, користувачка Гаркушинської сільської бібліотеки.

http://mcbs79.blogspot.com/2017/12/blog-post_3.html