Відомі люди Миргорода

Імшенецький Яків Кіндратович

(1858 - ?)

Депутат Першої Державної Думи (27.04.-08.07.1906) від Полтавської губернії.

Народився в 1858 р. 

Конституційний демократ. Начальник відділення казенної палати. Закінчив духовну семінарію. Спочатку вчився в Московському університеті, а звідти був виключений за участь у студентських заворушеннях (1881р). Закінчив Новоросійський університет (1885р.). Статистик (1877-1893рр.) і податний інспектор Миргородського та Полтавського повітів (1893-1902р). Співробітник "Російських Ведомостей" і багатьох інших газет.

Члени Державної Думи (портрети і біографії). Перше скликання 1906-1911 р (Сесія тривала з 27 квітня по 9 липня 1906) Склав М. М. Боіовіч. Видання Т-ва І. Д. Ситіна. Москва. 1906 Стор. 262

Імшенецький Яків Кіндратович

(21.03.1858, з Баба Сосницького пов Чернігівської губ, тепер Сосницького р-ну Чернігівської обл. - 02.06.1938)

Громадський і політичний діяч, статистик, публіцист. 

Народився у сім’ї священика. По закінченні 4 кл. Чернігівської духовної семінарії склав екстерном екзамени за гімназичний курс і вступив на медичний факультет Московського університету, з якого у квітні 1881 був виключений за участь у студентських заворушеннях. Навчання продовжив на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету в Одесі. По закінченні студій (1885) служив у Чернігівській казенній палаті. 1887 перейшов на службу до Полтавської губ. земської управи, працював статистиком, податковим інспектором (з 1893), начальником відділу (з 1902).

Брав активну участь у громадському житті. Підтримував тісні зв’язки з родиною В. Г. Короленка. Після утворення конституційно-демократичної партії увійшов до її полтавського осередку (1905), на VІ з’їзді партії (1906) обраний до складу ЦК, а також до складу редакцій газ. «Народная Свобода–Думский Листок» і журн. «Вестник Партии Народной Свободы».

Член І Державної Думи (від Полтавської губ.), виступав на думських засіданнях з аграрних питань. Після розпуску Думи підписав Виборзьку відозву, що закликала до громадянської непокори. За це був засуджений до тримісячного ув’язнення з наступною поразкою в правах. У 1909 повернувся до Полтави, очолив кадетську партійну організацію. Був обраний головою Товариства взаємного кредиту.

Після Лютневої революції виступив 16.03.1917 у Полтаві на зборах, улаштованих відділенням партії кадетів, де виклав основні пункти програми партії, у т. ч. й свободи совісті. Обраний гласним Полтавської міської думи. На VІІІ з’їзді партії (11.05.1917) зробив доповідь з національного питання. Жовтневі події в Петрограді зустрів вкрай негативно. 12.11.1917 на засіданні Полтавської міської думи підтримав ІІІ Універсал УЦР. Після саморозпуску кадетської партії сприйняв нові реалії, працював статистиком у радянських установах.

У 1919–1920 переслідувався радянською владою за протести проти порушень прав людини, репресій за політичними мотивами. У 1922 взяв активну участь у масових акціях протесту парафіян ряду храмів Полтави проти вилучення церковних цінностей. У наступні роки виступав проти закриття радянською владою церков і молитовних будинків.

У березні 1938 заарештований за сфальсифікованим звинуваченням у створенні «фашистсько-повстанської організації церковників». За постановою Особливої трійки УНКВС по Полтавській обл. від 23.04.1938 був засуджений до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 02.06.1938. Реабілітований Прокуратурою Полтавської обл. 22.06.1990.

http://history-poltava.org.ua/?p=3600

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 - http://history-poltava.org.ua

Я.К. Імшенецький

Народився 21 березня 1858р. в селі Бобі, Сосницького повіту, Чернігівської губернії. У 1885 р закінчив Новоросійський університет. У 1887 р поступив статистиком в Полтавську губернську земську управу, брав участь в основному статистичному описі губернії і в розробці даних цього опису. У 1893 р - Податковим інспектором Миргородського повіту, в 1897р - Полтавського повіту, в 1902 р - Начальник відділення Полтавської казенної палати. У 1906 р - Член Першої Державної Думи. З лютого 1909 служить в Полтавському товаристві взаємного кредиту. З 1912 р - Керуючий цим банком.

Павловський І. Ф. Полтавці: Ієрархи, державні та громадські діячі та благодійники. Полтава, 1914 С.73-74

Імшенецький, Яків Кіндратович

(1858-?) Народився в сім'ї священика. Закінчив семінарію, навчався в Моск. (в 1881 виключений за участь у заворушеннях студентів) та Київському ун-тах, закінчив Новоросійський ун-т (Одеса) в 1885 З 1887 займався статистикою, в 1893-1906 на держ. службі. Спеціаліст з екон. і агр. питань, співпрацював у столичних і провинц. газетах. Був близький до "Союзу Визволення". У кадетську партію вступив в рік її орг-ції (1905), обраний до складу ЦК на 6-му з'їзді партії (1916 г.): лідер полтавських кадетів. Увійшов до складу редакцій газ. "Нар Свобода - Думский Листок", ж. "Вісник Партії Нар. Свободи". Член 1-й Держ. Думи (від Полтавської губ.), Виступав на її засіданнях по агр. питань. Підписав Виборзьку відозву, яка закликала населення до громад. непокори; засуджений на 3 міс. і позбавлений права обіймати товариств, і держ. пости.

Після Лютнев. рев-ції 1917 виступив 16 березня в Полтаві на зборах, влаштованих відділенням Партії нар. Свободи, і виклав осн. пункти програми партії. Гласний Полтавської Міськ. думи. На 8-му з'їзді партії 11 травня зробив доповідь по нац. питанню: .. "Гасло" Автономія України "смутно сприймається широкими верствами населення, але вони інстинктивно відчувають, що у них є якісь ширші нац. вимоги, і вони вже не миряться на тому, щоб їм було дозволено читати книги на укр. мові. Але поряд з цим, також виразно виявилося й інше;. при всіх положеннях, при всіх постановках питання прямо, виразно, рішуче і навіть зі пристрасністю народ завжди заявляє, що ні про яке відділення від Росії не може бути й мови. З цією свідомістю спільності народної треба рахуватися, дорожити нею, і, в цих цілях, треба вказати укр. народу шлях до здійснення його нац. вимог ... Небезпека роз'єднання і розпаду держави по відношенню до України нереальна, тому що розділити територію України від Росії ніяким чином [не можна], щоб на Україні не залишилося жодного росіянина і навпаки "(" Вісник Партії Нар. Свободи ", 1917, № 14/16, с. 14).

Імшенецький разом з ін. делегатами-українцями заперечував проти проекту резолюції по нац. питанню, к-рий передбачав надання в питаннях госп., культурного життя губернії чи області самоврядування, але при контролі з боку загальнодерж. властей, аж до скасування постанов. І питання було відкладено до скликання Установч. Збор. На з'їзді обрано знову до ЦК. 9 липня Імшенецький виступив на 1-му спільних Зборах партії в Катеринославі і вказав, що знаходження партії на крайньому правому фланзі - явище тимчасове і "не повинно приводити в збентеження" і що партія незабаром займе місце в центрі, яке вона займала раніше (див.: "Вісник ...", 1917, № 14/16, с. 28).

На 9-му з'їзді партії обрано канд. на вибори в Устан. Зборів від Полтавської та Чернігівської губ. Висунутий канд. до Устан. Збор. і від полтавського відділення партії (за списком № 3 під першим номером). У серпні увійшов до нового складу Міськ. думи і в її фінанс. комісію.

Член Передпарламенту. Жовтневі події в Петрограді зустрів вкрай негативно. 12 лист. на засіданні полтавської Міськ. думи був оприлюднений Універсал укр. Центр. Ради про оголошення УНР. Імшенецький виступив з промовою, в котрій підтримав намір Центр. Ради боротися з анархією і громад. війною, її спроби "налагодити життя, влаштувати порядок при посередництві місцевих органів" в умовах, коли "центр, влади держави" "абсолютно немає". Однак, на думку Імшенецького, "... і Рада і Секретаріат приступили до цієї справи не з тієї державністю і обережністю, не з тою свідомістю відповідальності, яке природно було пред'явити до цієї нагоди, а з чисто большевиською демагогією. Вводити докорінні зміни держ. ладу у краї, користуючись розрухою, майже напередодні відкриття Устан. Збор. це ні в якому разі не означає зміцнювати владу. Скасування розчерком пера права власності на землю, введення 8-год. ​​робочого дня, перетворення суду, і все це з чисто ленінської рішучістю і легковажністю може тільки загострити громад. війну і розруху. Обіцянка змусити союзників і ворогів негайно розпочати переговори про мир звучить зовсім по-більшовицькому і є чистою демагогією. І поки Рада йтиме цим явно большев. шляхом, вона не може дати Україні ні миру, ні землі, ні порядку "(там же, № 28, с. 17). Запропонована ним резолюція була відхилена. Подальша доля невідома.

Використано матеріали статті ME Голостенова в кн.: Політичні діячі Росії 1917. Біографічний словник. Москва, 1993. (http://www.hrono.ru/biograf)

Імшенецький Яків Кіндратович

Депутат ДЕРЖАВНОЇ Думи від Полтавської губернії.

Малорос, народився в дворянській сім'ї. Після звільнення з Московського університету за участь у студентських заворушеннях поступив в Новоросійський університет. Голова полтавського комітету кадетської партії. Співробітник багатьох газет. Депутат ДЕРЖАВНОЇ Думи від Полтавської губернії. Підписав "Виборзьку відозву" 10 липня 1906 року у Виборгу і засуджений за ст.129, ч.1, п.п.51 і 3 Кримінального Уложення.

Після Лютневої революції 1917 року виступив у Полтаві на зборах, влаштованому відділенням Партії Народної Свободи і виклав основні пункти програми партії. Гласний полтавської Міської думи. На 9-му з'їзді партії обраний кандидатом на вибори до Установчих Зборів від Полтавської та Чернігівської губерній. У серпні 1917 року увійшов до нового складу Міської думи і в її фінансову комісію. Жовтневі події в Петрограді зустрів вкрай негативно. Подальша доля невідома.

Біографічні дані наведені на момент обрання в Державну Думу.

Робота у І Державній Думі 

Голова IX відділу.

Обраний:

1) в аграрну комісію - II, 1075; 2) у фінансову комісію - II, 1391

Підписав:

1) заяви:

а) 42-х чл. Державної Думи з аграрн. питання - І, 250;

б) про зміну ст.ст. 55-57 Учр. Державної Думи - І, 554;

2) заяви про запити: NN 1, 2, 4, 5, 11, 24, 48, 69, 72, 84, 120, 121, 171, 181, 249, 303 і 306.

Доповідач IX відділу з повірки прав членів Державної Думи - І, 357-358, 535.

Пропонував формулу переходу до чергових справ з приводу пропозицій Чурюкова і Корнільєва про звернення до Государя Імператора з проханням про амністію та скасування смертної кари - І, 41, 44.

Виступав: по аграрного питанню - І, 580-584; з приводу запиту N 152 - II, 1287.

http://www.kodeks.ru

Імшенецький, Яків Кіндратович

(21.3.1858 - 1938)

Депутат 1-ї ДД [Державна Дума Російської імперії] від Полтавської губернії.

Росіянин, православного віросповідання, з родини православного священика. По закінченні духовної семінарії навчався в Московському університеті, в 1881 році виключений за участь у студентських заворушеннях, поступілв Київський університет, потім перейшов в Новоросійський університет (Одеса), який закінчив у 1885. З 1887 статистик Полтавської губернської земської управи, брав участь у статистичному описі Полтавської губернії, З 1893 податний інспектор Миргородського, в 1897-1902 - Полтавського повітів Полтавської губернії. Начальник відділення Полтавської казенної палати. Гласний Полтавської міської думи. Одночасно співробітник газет «Русские ведомости», «Київські відгуки», журналів «Вісник знання», «Південні записки». Член редакцій журналів «Хуторянин» і «Полтавщина». Автор статей з економічних і аграрних питань. Член Полтавського сільськогосподарського товариства. Входив до Комітету Полтавської громадської бібліотеки. З 1903 член «Спілки визволення», з 1905 - Конституційно-демократичної партії, очолював її Полтавський комітет; входив до редакції партійних видань: газети «Народна свобода - думський листок» та журналу «Вісник Партії народної свободи».

16.3.1906 обраний в 1-у ДД від загальних зборів вибірників Полтавського губернського виборчого зборів. Входив до Конституційно-демократичної фракції. Член комісій: аграрної, фінансової. Доповідач 9-го відділу 1-й ДД з перевірки прав її членів. Підписав законопроекти: конституційних-демократів законопроект «42-х», «Про зміну статей 55-57 Установи Державної думи 20 лютого 1906». Виступив з аграрного питання. За підписання Виборзького відозви засуджений до 3 місяців в'язниці і позбавлений виборчих прав.

З 1909 служив у Полтавському товаристві взаємного кредиту. З 1912 керуючий банком.

Після Лютневої революції 1917 член Тимчасової ради Російської Республіки (Передпарламенту) (з 3.10.1917).

Жовтневу революцію 1917 не прийняв. У 1918 входив до Комісії з вироблення статуту Української партії народної свободи.

http://histpol.pl.ua/ru/component/content/article?id=1968